Путін готовий заплатити будь-яку ціну за Україну. Чому для Заходу найдешевший варіант — покінчити з диктатором

Поки члени Конгресу США продовжують обговорювати майбутнє підтримки України з боку своєї країни, президент США Джо Байден нагадав усім про прагматичний аргумент на користь продовження військової допомоги.

"Якщо ми відійдемо від сьогоднішніх проблем, ризик конфлікту може поширитися, а витрати на їхнє розв'язання тільки зростатимуть", — написав Байден у своїй статті у Washington Post від 18 листопада. — "За двома світовими війнами минулого століття ми знаємо, що, коли агресія в Європі залишається без відповіді, криза не згасає сама по собі. Це безпосередньо залучає Америку. Ось чому наші зобов'язання перед Україною сьогодні — це інвестиції в нашу власну безпеку. Це запобіжить ширшому конфлікту завтра".

У той час, коли політики по обидва боки Атлантики дедалі більше стурбовані високою ціною озброєння України і відсутністю будь-якого очевидного шляху до перемоги України, коментарі Байдена особливо цінні. Вони нагадують скептикам, що, хоча ціна перемоги над Росією в Україні, за загальним визнанням, висока, ціна зупинки Путіна тільки зросте в тому разі, якщо його вторгненню вдасться досягти успіху.

Війна — справа дорога, й українці це надто добре знають. Наступного року українська влада планує витратити на оборону близько половини всього державного бюджету. Це різко контрастує з витратами на оборону в сусідніх країнах НАТО, багато з яких досі насилу досягають річного цільового показника фінансування Альянсу, встановленого на рівні двох відсотків ВВП.

Якщо військова допомога Україні найближчими місяцями сповільниться і країна залишиться без інструментів для самозахисту, Путін може домогтися успіху у своїй військовій меті — захопити і підпорядкувати всю або більшу частину країни. Це змінить клімат глобальної безпеки. Російські війська урочисто пройдуть через Україну до східних кордонів НАТО. Оскільки НАТО буде дискредитовано і принижено падінням України, у Кремля виникне спокуса ще раз перевірити рішучість Альянсу.

За таких умов усі країни-члени НАТО неминуче будуть змушені різко збільшити витрати на оборону. Колишнє небажання досягти цільового показника НАТО у два відсотки незабаром буде забуто, оскільки країни боротимуться із загрозою, що насувається, яка походить від Росії, що відроджується.

Звичайно, неможливо дізнатися, як поведеться Росія після успіху в Україні. Кремль може зробити паузу і перегрупуватися, перш ніж розпочати нові вторгнення, і може виявитися стурбованим зміцненням свого контролю над недавно окупованими українськими регіонами. Проте очевидна небезпека подальшої російської агресії вимагатиме безпрецедентної хвилі військових витрат по всій Європі, і вона затьмарить поточні витрати на озброєння України.

Нинішні дебати з приводу продовження військової підтримки України вже надають сміливості Москві та зміцнюють переконаність Володимира Путіна в тому, що Захід зрештою не витримає повномасштабної конфронтації з Росією. Путін не стикається з невизначеністю фінансування, від якої страждає Україна, і може покластися на авторитарну економіку як на паливо для своєї військової машини.

Російський диктатор може також спробувати створити додаткову економічну напруженість серед своїх опонентів, підвищуючи ціни на енергоносії. Оскільки в США наближається рік виборів, американський електорат буде особливо чутливий до будь-якого такого підвищення. Це може негативно вплинути на громадську думку щодо підтримки України. Більшість європейських країн настільки ж уразливі. Росія вже перетворила постачання продовольства на зброю, блокуючи експорт української сільськогосподарської продукції; можна очікувати подальших подібних актів економічної агресії.

Оскільки повномасштабне вторгнення в Україну наближається до дворічної позначки, і кінця йому не видно, незважаючи на катастрофічні втрати Росії, тепер будь-якому об'єктивному спостерігачеві повинно бути цілком зрозуміло, що Володимир Путін виконує месіанську місію, яка виходить далеко за рамки обмежених геополітичних завдань, якими керуються більшість сучасних світових лідерів. Вторгнення в Україну займає центральне місце в його мрії про відродження Російської імперії та відновлення її статусу світової наддержави. Він повністю готовий заплатити дуже високу ціну заради досягнення своєї мети.

Розв'язавши найкривавіший конфлікт у Європі з часів Другої світової війни, Путін спалив усі свої мости із Заходом. Зараз він готується до тривалої війни та намагається консолідувати антизахідну авторитарну вісь разом із Китаєм, Іраном і Північною Кореєю. На цьому етапі було б прийняттям бажаного за дійсне вважати, що Путіна можна підкупити, пожертвувавши Україною. Навпаки, будь-які спроби умиротворити його тільки збільшать його апетит до подальших актів агресії, одночасно збільшуючи ціну перемоги над Росією. Озброєння України може коштувати дорого, але це, безумовно, найдешевший спосіб зупинити Путіна.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело