Рік тому було набагато гірше. Що потрібно пам'ятати і що розуміти на порозі 2024-го

Почитав підсумки року від усіляких добрих людей. Усі адекватні люди на різні лади повторюють одне й те саме: за об'єктивними показниками стало краще, але відчуття — що гірше.

Прямо як із фальшивими ялинковими іграшками: виглядають як справжні, а радості не приносять.

З таким настроєм у новий рік входити не можна. Неправильно це.

Основний підсумок 2023 р. — у нас з'явився невеликий запас міцності.

Мінімальний, кволенький. Але є елемент передбачуваності, є можливість планувати, є варіативність. Порівняно з 2022 р. — просто розкіш. У 2022 році ми регулярно долали прірву у два стрибки. І це виходило, бо інших варіантів не було.

Весь сьогоднішній розгул рефлексії та дискусії про внутрішні трансформації якраз тому, що стало трохи краще.

Усі ці накиди Кремля про готовність вести війну багато років до перемоги за будь-яку ціну — якраз доказ, що швидко вони з нами зробити нічого не можуть і самі це розуміють. При цьому стикаються з колосальними витратами і зростаючими ризиками (активний пошук внутрішніх ворогів і репресії проти "голих вечірок" — тому підтвердження).

Тому тиснуть на психіку і хочуть усіма силами спровокувати внутрішню дестабілізацію в Україні.

А ось і ні.

Мінімальне завдання на наступний рік (необхідне, але недостатнє) — зменшувати розрив між тим, де зовсім погано, і середніми показниками, тим самим їх покращуючи.

Тому що великі розриви — це ґрунт для внутрішніх розколів, на яких гратимуть росіяни для дестабілізації. Стравлюючи тих, кому на війні гірше, проти тих, кому теж погано, але трохи краще. На прикладі Харкова я це нещодавно описав. Останні обстріли лише підтверджують актуальність.

Однак будь-які рухи всередині України — це з розряду "недостатньо". Це продовження війни на нашій території. Менше жертв і руйнувань — це все одно наші жертви і руйнування у нас. Це поліпшення негативної програми: добре, правильно, але мало.

Частину колективної рефлексії, яка зараз спрямована на внутрішні проблеми, наступного року варто спрямувати на пошук і втілення рішень — як максимально перенести війну на територію противника.

Тут два очевидних вектори: працювати із західними аудиторіями (ті ж санкції — це війна на території противника) і працювати з росіянами. Вважаю, що братній російський народ і росіян загалом потрібно охопити більшою турботою, вони здатні на більше у себе в РФ.

Загалом, без нашої допомоги вони з нами не впораються. А ми їм допомагати не будемо. А зовсім навпаки. Адже так?

Тому в нас усе буде добре, хоч і не відразу. А в них — усе погано.

Бережіть себе.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело.