Страх, доноси та війна. Чим житиме Росія у 2024 році та чи потрібні Путіну переговори
У 2024 році Росії доведеться докладати певних зусиль, щоб зберегти видимість нормального стану справ, передбачає журналіст Вадим Денисенко. Це відбуватиметься на всіх напрямках — політичному, соціальному, військовому.
Те, що Росія точно продовжить робити у 2024 році – воювати
Росія-2024. Прогноз
Якщо коротко:
стабільність макроекономічних показників буде триматися на частковому використанні фонду національного благополуччя ( мінімум 1,3-1,5 трлн рублів із приблизно 4,5-4,7 трлн, які там накопичені) та на знеціненні рубля. Простіше кажучи, за макростабільність заплатять росіяни погіршенням свого життя. Зараз 43% росіян говорить, що їхній рівень життя погіршився. На середину — другу третину року таких буде до 50%. Чи є це критичним? Поки сказати складно, але можемо допустити, що незадоволення владою і бажання завершити війну буде різко наростати ближче до кінця 2024 року (якщо не буде гучних перемог). В той же час, посилення інтенсивності нарощування ВПК на шкоду іншим галузям призведе до колапсу в цілому ряді цих самих галузей з усіма відповідними наслідками для економіки і соціалки;
якщо інтенсивність боїв буде такою, як в цьому році (втрати в районі 15 тис. на місяць), Путіну не потрібна буде мобілізація. В той же час, наприкінці 2024-2025, метод вербування по бідних регіонах контрактників буде різко ускладненим. Охочих буде мінімум і єдиний резерв (без оголошення мобілізації) — 100% переведення строковиків в контрактники;
Росія не стала васалом Китаю, як багато хто в нас про це говорить. Росії потрібно приблизно два роки для того, щоб стати технологічно залежною від Китаю в так званих "галузях економіки 21 століття". В той же час, Китаю не потрібен розвал Росії, а потрібна слабка Росія зі зрозумілим керівництвом. Україна потрібна для Китаю, і обовʼязково з виходом до Чорного моря. Щоб зістрибнути з китайської голки технологій, у Путіна є рік-півтора, далі це буде зробити значно складніше, хоча, навіть у випадку ще більшої технологічної залежності, це не означатиме, що Росія стає васалом Китаю. Якщо Китай не почне гру по заміні Путіна;
вибори Путіна — це вибори довічного імператора зі зміною правил гри. Тепер "модель Березовського", коли знищувалися "опоненти", перетворюється на "модель Пригожина", коли знищується будь-хто, кого запідозрили в нелояльності. Це не значить, що убʼють всіх і почнеться терор, але понятійне право розправитися з будь-ким Путін бере собі. Страх бути знищеним лише за невелику нелояльність чи самостійність — стає головним рушієм для співіснування еліт;
головна війна еліт більше не працює в логіці транзиту влади, а працює виключно в логіці створення "посад(и)" сірого(их) кардинала(ів). Модель майбутнього управління Росією має два полюси. Перший — неоандроповщина (проект Партушева-Чемезова), коли невеличка група людей в центрі через силові структури управляє країною. Другий — модель Кірієнка, яка передбачає створення балансу між силовиками та не силовиками у вигляді створення КПРС-2 на базі "Єдиної Росії". Судячи з усього, буде обрана гібридна модель, де 70-80% буде віддано силовикам. Але за будь-яких обставин, Росія в 2024 році буде остаточно переходити на рейки страху і доносів на фоні поступового закриття зовнішнього світу від населення;
чи готова Росія до затяжної війни? І так, і ні. Путіну, виходячи з усього вищесказаного, вигідно було б піти на переговори в 2024 році. Теоретично, в другій половині року існує імовірне вікно можливостей для переговорів. І тут треба розуміти, що переговори можуть бути вигідні і нашим ключовим союзникам. Правда, вірогідність такого сценарію, складає 50 на 50.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.