Міф про полонених у літаку. Чому не треба всерйоз сприймати версію Кремля про Іл-76

Учора та сьогодні трошки в шоці. Майже 10 років війни. За цей час суспільство б мало розуміти, що таке фейк, що таке інформаційна, психологічна, емфатична атака, що таке керування суспільством за допомогою емоцій. Уже мали б бути розроблені протоколи розпізнавання фейків, а головне — протоколи, як не потрапити в пастку емпатій, маніпуляцій і психологічного тиску, які, немов міни-пелюстки, розкидає в інформаційному просторі ворог…

10 років війни. Люди носять по інтернету російські новини, які смакують із вереском і щастям, сумом і звинуваченням, бо ж Росія каже, що ми — увага — "вбили наших полонених, які летіли в російському військово-транспортному літаку на обмін"…

Як ви зрозуміли, річ піде про російський Іл, який упав на Бєлгородщині.

Люди, ви нормальні? Якщо ви носите й множите, розповсюджуєте російський фейк, робите його важливим, показуєте Росії вагу цього фейку, його вплив на вас, то ще запитаю: люди, ви нормальні?

Наші полонені, яких "везли на обмін", відлітали у військово-транспортному літаку з Бєлгорода? Не прилітали в Бєлгород, а відлітали з нього вглиб Росії? Відліт літака зафіксували всі засоби спостереження.

Добре, полонені в літаку, кажуть, таке буває. Хоча ось азовців у суд у Ростов возять у автозаках без опалення з охороною 4 охоронці на 1 азовця. А тут великий транспортний літак, нуль охорони, кілька членів екіпажу та 65 наших полонених. Ага. Але ж домогосподарки вірять.

Із Бєлгородщини повідомляють офіційно — "катастрофа", "упав", "місце падіння". Жодного слова про ракету й збили. Ці слова з’явилися в центральних, а не бєлгородських новинах після того, як український офіційно-інформаційний сегмент без узгодження з Генштабом і Міноборони написав "наші ЗСУ збили російський Іл". Потім підтерли новину, що збільшило цінність її впливу, і Росія взялася по повній.

Відео впавшого літака з Бєлгородщини, які з’явилися до нової російської версії про перебування в ньому українських полонених, не мають ніяких тіл. А 65 людей — це багато. Як згадати, коли у 2014 році росіяни збили Іл із нашими десантниками над Луганськом, то поле було всіяне тілами та фрагментами тіл.

Ніхто на цей час не може нам заборонити радіти кожному вбитому ЗСУ росіянину чи збитому, знешкодженому, спаленому російському танку чи літаку з кораблем. Але підтвердження не було, то достатньо було тихої радості на кшалт "гарні новини для гарного дня". У таких випадках офіційні новинарі чекають на офіційні підтвердження, радіє лише народний соціум, у нього є законне право.

Ось тут уже президент розслідування оголосив, то чи спитають у новинарів, звідкіля такий фальш-старт, за чиї гроші, хто сказав "фас", для чого? Цікаві запитання.

Знаєте, це було дико — читати, як купа людей повірили в російську версію подій, навіть без відео, фото з місця події, тільки на слово. І ці ж люди сміються з мешканців Донбасу, коли ті вірили, що до них їдуть "банди правосеків забирати шахти".

Головне управління розвідки Міноборони України в березні 2022 року ідентифікувало членів цього екіпажу — Беззубкіна, Високіна, Пілуєва, Житеньова та Саблінського — як військовослужбовців 117-го окремого транспортного авіаційного полку, "які доставляють зброю та боєприпаси для вбивства мирних громадян України" з інших країн світу. Нещодавно цей літак був у Єгипті. От це питання до світу, що він там робив, що забирав?

117-й полк — військова частина №45097, яка базується в Оренбурзькій області. Цей полк займається обслуговуванням військово-транспортних засобів, що перевозять спеціальні вантажі для матеріального забезпечення армії РФ, жодного разу він не брав участі в гуманітарних місіях, на кшалт перевезення військовополонених. А ось вагнерів возив. Псковських десантників возив. Мурманські "голубые береты" возив, і це не "блакитну устрицю".

Літак рухався від Бєлгорода на північний схід чи схід — це протилежний напрямок від кордону з Україною.

Що цікаво, на сайтах Бєлгорода містяни ставлять красивіші запитання: якщо це українська ракета, де наша ППО, чому аеродром у стані "бомбили всі 70 років" і перешіптуються щодо того, що літак повідомляв "землі" про неполадки під час зльоту.

Тобто пересічні громадяни з Бєлгородщини не вірять своїм пропагандистам, а наші громадяни розвели сум, паніку та повірили. Так, саме повірили, бо одні лили сльози, інші доводили, чому саме це не фейк, а правда, тобто, якщо подумати, фактично виправдовували Росію та звинувачували ЗСУ. Товариш Путін у Кремлі аплодує вам, товариші.

10 років війни, а людям досі важливо, що кажуть росЗМI та як посмакувати нову зраду, як сумно поспівати пісні про поганих генералів і поносити провину, які ж ми погані. Що це?

Люди реально тішаться з новини, що ми "вбили полонених". Люди реально хочуть, щоб це було так. Ви з глузду з’їхали? Чому росфейк — топ обговорень? Чому так усі чекають, що ось-ось це підтвердять? Щоб що? Засудити дії тих, хто вас захищає? Чи співати сумних пісень, хоча ви ніколи не бачили й не чули про полонених? Щоб постити красиві картинки, гіфки, свічечки, квіточки?

То чого ж, якщо це суспільно важливо, ніхто не пише, не каже, не знає, скільки полонених тримають в ОРДЛО, наприклад, у 37-й колонії м. Свердловськ (Довжанськ), чи скільки могил на кладовищі біля цієї колонії? От зараз в ОРДЛО було мінус 27. Холоднувато! На суд у Ростові полонених зі Свердловська возили в автозаках без опалення.

Я вже мовчу, а чи подумав хтось про тих, хто чекає на своїх рідних із полону? Як їм дізнаватися ось ці фантазії зі соцмереж: "вбили-не вбили", нічого не ясно, але вже всім зрозуміло.

Так, Росія може надати якусь кількість документів чи тіл наших загиблих і сказати, що ми затопили їх із крейсером "Москва", збили в Ілі — і що? Дуже гидко читати коменти тих, хто розганяв росфейк і робив його привабливим для використання Росії. Ви не просто запостили це. Ви в це повірили. Ви допомогли ворогу зробити це топтемою. Тепер ворог усвідомив, що це топтема. Тепер кожен збитий нами літак, танк, корабель "перевозитиме полонених".

Тепер Росія може усе, бо ж дивіться, як вірять українці Росії, як хвилюються, як емпатують, бо ж вірять, що Росія написала, але не вірять у ЗСУ. А нумо завтра покладемо на поле, де впав літак, 150 трупів, неважливо чиїх, зате красиво буде, бо ж усі вже повірили й чекають.

Фу такими бути. Реакція суспільства має бути холодною: Росія бреше, Росія вбиває!

Той, хто написав: "Усе може бути", "Невже ми вбили", "Невже там загинули наші хлопці", — усі ці люди надали Росії найпотужнішу зброю в руки, бо ж тепер так гарно маніпулювати: ось летить російський військовий літак, там не зброя, там українські полонені, нічого, що з Іраку в Росію, але ж ось, тримайтеся подалі, бо ж…

Усі, хто постив цей російський фейк, виправдалися так: це ж написала Росія. То чого ж ви так нервуєте, коли Росія розповсюджує фейки, що ми тут усі фашисти, що нас треба денацифікувати, що ми ховаємо танки під житловими будинками та в пологових? Це ж, на вашу думку, правда, чи як?

Кажуть, що першоджерелом новини, яка зв’язала літак, обмін і "загибель" полонених, був Шарій. Якщо казати про інформаційну гігієну, то постити шаріївщину — це як їсти гній біля шкірно-венерологічного диспансеру.

Тримайте голову холодною, не час для емоцій, емпатій, паніки, розпачу. Якщо вам хочеться чогось ніжного, як спів солов’я, цукерку, поплакати й на ручки, задонатьте ЗСУ!

Витримки тим, хто чекає на своїх із полону. Хай ця зустріч принесе вам щастя й теплі обійми рідних рук!

Навіть якщо новини занадто важкі, емоційні, болісні, дочекайтеся на офіційні новини, перегляньте всі альтернативні джерела інформації, пам’ятайте закон цього часу — "Росія завжди бреше", вірте ЗСУ!

Піднявши хвилю в соцмережах, от за допомогою репостів саме російської версії події, Росія вирішила грати по-крупному, запросила засідання РБ ООН із питання "уничтожения Украиной мирного самолета". Але всі країни світу вже знають те, чого поки не розуміють пересічні українці: Росія завжди бреше, Росія завжди вбиває — тому її прохання відхилили. Це дає надію, що вистави з трупами "полонених" не буде.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело