Пережити Путіна: що завадить РФ і допоможе Заходу у воєнному марафоні
У Заходу — унікальний шанс покінчити з цинічним і жорстоким путінським режимом, вважає експерт Леон Арон у колонці для The Washington Post. Потрібно просто зрозуміти, що час точить зсередини Росію, і проявити терпіння та послідовність у підтримці України.
У своєму воєнному марафоні Володимир Путін сподівається пережити Україну та Захід на полі бою, в коридорах влади і в судах громадської думки. Але в новому році йому доведеться зіткнутися з третім небезпечним суперником — самою війною. Бойові дії в Україні, ймовірно, посилять навантаження на життя більшості росіян і наразять багатьох із них на дедалі більшу небезпеку, оскільки війна, як ненажерливий кріт, пожирає кремлівські запаси грошей і людей.
У 2024 році Кремль збільшить витрати на оборону на 68 відсотків порівняно з минулим роком. У поєднанні з витратами на правоохоронні органи, військові споживатимуть 40 відсотків бюджету країни. Звідки візьмуться гроші? З огляду на ціни на нафту й обсяги експорту природного газу, більша частина якого раніше йшла в Західну Європу (він знизився приблизно на 60 відсотків порівняно з 2021 роком), річний дохід держави від цих джерел скоротився на 24 відсотки.
Якщо не буде ширшої війни на Близькому Сході, ціна нафти навряд чи зросте настільки, щоб компенсувати витрати на оборону. Збільшення обсягів експорту енергоносіїв також не зможе принести набагато більше грошей: Росія вже перекачує всю нафту, яку може добути, продаючи більшу частину її з великими знижками Китаю та Індії. У будь-якому разі, продажі можуть знизитися, оскільки Захід продовжує репресувати власників "тіньового флоту", що перевозить російську нафту, порушуючи страхову межу цін у 60 доларів за барель, встановлену "Великою сімкою", а деякі порти схильні відмовити у вході багатьом із цих старих незастрахованих суден.
Минулого року російський уряд підвищив податки на продаж нафти й газу та вдарив по підприємствах одноразовим податком на непередбачені доходи. Путін також заліз до Фонду національного добробуту, який тримають на чорний день, щоб вилучити 38 мільярдів доларів, або одну п'яту від загальної суми. За таких темпів скарбничка скоро спорожніє, і в Кремля не залишиться іншого вибору, окрім як підвищити податки. Наступна найімовірніша тактика — підвищення 20-відсоткового податку на додану вартість для виробників і роздрібних продавців, які напевне перекладуть витрати на споживачів. Оскільки СРСР Йосипа Сталіна дедалі більше стає моделлю для путінського Кремля, на підході ще один вельми непопулярний метод — "добровільна" підписка на державні облігації.
Якою б не була військова хитрість, час для рейду по російських гаманцях явно несприятливий. Попри те, що перед Різдвом Центральний банк додав ще один пункт до базової ставки в 15 відсотків, щоб стримати інфляцію (зараз вона становить 7,5 відсотка), ціни на основні продукти харчування продовжують зростати. Яйця коштують на 43 відсотки дорожче, ніж рік тому, курка подорожчала майже на 27 відсотків, а цукор подорожчав більш ніж на 10 відсотків. Зі свого боку, щоб компенсувати падіння зарубіжних продажів, газовий гігант "Газпром" підняв внутрішні ціни на газ на 11 відсотків за другу половину минулого року та планує підвищити їх ще на 8 відсотків у 2024 році. Минулого року рубль впав до 100 за долар США та, ймовірно, продовжить падіння.
Соціальні витрати, і без того мізерні, продовжують скорочуватися. Асигнування на охорону здоров'я планується скоротити на 10 відсотків. Фінансування утримання та ремонту інженерних комунікацій — водопостачання, каналізації, електрики, тепла — у 2025 році скоротиться вдвічі. Водночас у перший тиждень січня, коли температура опускалася до 4 градусів нижче за нуль, підмосковний Подольськ кілька днів залишався без тепла.
Найнебезпечніші інциденти, імовірно, чекають на російські авіакомпанії, які у 2023 році перенесли понад 180 подій і несправностей, що втричі більше, ніж у попередньому році. Оскільки близько 70 відсотків парку комерційних авіакомпаній країни припадають на іноземне виробництво, літаки не мають запасних частин і не проходять обов'язкового технічного обслуговування. Будь-які замінювальні матеріали й деталі майже напевно не сертифіковані виробниками. Фатальні аварії — лише питання часу.
Однак у найбільшій небезпеці у 2024 році опиняться молоді люди Росії. Судячи з усього, призов до армії, що проводився минулої осені, не приніс достатньої кількості рекрутів, і Путін підписав указ про розширення збройних сил на 170 000 солдатів до загальної чисельності 1,3 мільйона військовослужбовців. Деякі експерти вважають, що для досягнення цієї цифри, враховуючи втрати на передовій, Кремлю, можливо, доведеться мобілізувати до 300 000 новобранців.
Прагнучи виконати свої квоти, призовна влада часто ігнорує медичні обмеження та, принаймні в одному зареєстрованому випадку, психічні розлади. Студентів, які мають дійсні відстрочки, забирають із гуртожитків, а мусульман — із мечетей. Хоча Путін пообіцяв не направляти в Україну "строковиків", на багатьох із них, як повідомляється, чинять тиск, примушуючи підписувати "контракти", перетворюючи їх на "добровольців", які мають своє місце в окопах.
Попри те, що Путін вичерпує останнє, амністуючи засуджених убивць, ґвалтівників, а останнім часом сатаністів і канібалів, після шести місяців служби в спеціальних підрозділах "Шторм-З" в Україні потік ув'язнених-добровольців, схоже, скорочується.
Водночас резервісти, відправлені на фронт під час "часткової мобілізації" у вересні 2022 року, все ще перебувають в Україні з невеликими перспективами ротації, а тим більше звільнення. Ще один загальнонаціональний призов, який, найімовірніше, послідує за переобранням Путіна, призначеним на 17 березня, на 10-ту річницю анексії Криму, буде вкрай непопулярним, що викличе нові протести з боку руху дружин і матерів резервістів, що зростає.
Попри потужну підтримку війни в опитуваннях громадської думки, переважна більшість росіян тільки починають відчувати поневіряння й особисті жертви. Після майже чверті століття правління режиму, який, імовірно, не має собі рівних у сучасній російській історії за цинізмом і корупцією, більшість росіян стали апатичними, зачепленими станом, який провідні російські політичні соціологи назвали "вивченою байдужістю". Вони можуть на словах підтримувати режим, а на ділі — очікувати, коли "все це" закінчиться. Досить тонка грань, щоб вести довгу війну на виснаження.
Якщо Захід продовжить брати участь у протистоянні — стійко, твердо й терпляче підтримуючи Україну — і дозволить хробаку безглуздої, злочинної та марнотратної війни робити свою справу, результат путінського марафону далеко не визначений.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.