Відповість президент. Якими будуть наслідки відставки Залужного для влади
Звільнення Залужного стане для Офісу президента великою політичною помилкою, вважає блогер Юрій Богданов. Жодного виграшу для себе влада не отримає ні в якому плані й жодної проблеми не вирішить.
Щодо вчорашнього експресу довбограйства скажу кілька речей.
Казати, що настроїв змінити Залужного Офіс точно не має — дивно, бо вони є. Як мінімум у частини оточення президента. Наскільки вони серйозні — для мене питання без відповіді. Адже всі вчорашні джерела — типовий ненадійний оповідач, який або ангажований політично, або особисто.
Моя основна думка не зміниться: якщо особисто Зеленський і його оточення ухвалять рішення звільнити Залужного, вони зроблять першочергово політичну помилку. Бо кого б вони не призначили, усі подальші перемоги та невдачі будуть їхньою особистою відповідальністю. А людина, яку вони призначать, нічого не зможе каналізувати. Бо сприйматиметься як не самостійна фігура. Навіть якщо це буде Буданов. Або ще гірше. Буданов почне настільки грати у свою гру, що він стане "політичною загрозою" ще швидше, ніж Залужний. Який ніяким чином не демонструє, що він є такою загрозою.
Якщо вже хочете про політичну доцільність — ідеальний момент для звільнення Залужного вже проґавлено, його треба було звільняти 29 серпня 2022 року, за пару днів до Харківського наступу. Хоча ми не знаємо, чи відбувся б він тоді так, як відбувся. Чому? Бо всі лаври були б у "кандидата Банкової". А звільняти Головкома, коли ситуація на фронті не на позитивній хвилі, а на умовно негативній через ресурсні причини, які від України мало залежать, — дуже тупо.
Чи був вчорашній потік інформації "промацуванням настроїв"? Ні, не був. Вчорашній інформаційний шлейф був, вочевидь, наслідком якогось або непорозуміння, або конфлікту навколо чергової сутички. Я взагалі не виключаю концептуально, що це було як в анекдоті "Та я тебе звільню. — Та я сам звільнюся". Чи навпаки. А далі вже або присутні, або "поінформовані" від переляку чи радості понесли це в інформаційне поле. Інша справа, що ситуація зовсім не дотепна. Вона відверто ідіотська, і ми як держава маємо в ній вигляд ідіотів.
Історія про посла Залужного не дуже вписується у мене в голові. Бо це дуже тупо. Надто тупо. Як концептуальна пропозиція. Навіть концепція про секретаря РНБОУ — не така відверто ідіотська.
Чи може суспільний розголос урятувати Залужного від відставки, якщо це рішення буде однозначно ухвалено? Вибачте, але ні. Я так і уявляю, як Зеленський і Єрмак сидять перед монітором і чекають, що там напише про відставку Залужного Бутусов, — і такі: "О, бачиш, там 5000 злих смайликів, відкачуй". Особливо враховуючи, що медійно Офіс — телеграмно-ютубний, а не фейсбучний.
Як можна уникати такого експресу довбограйства в майбутньому? Та теоретично можна. Треба, щоб усі припинили тримати вибори в голові та свої місця в списках на цих виборах. Бо це роблять часто навіть ті, хто каже, що про вибори не думає. Чи буде це? Звісно, ні. Тому це не остання серія.
Валерію Залужному я щиро бажаю витримки. Бо з його роботою ще й стати частиною політичного порядку денного — кінчене та непотірбне випробування. І таке ж непотрібне навантаження. Витримки, пане Генерале.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.