Математика невблаганна. Чому Росія не зможе виграти війну з Європою

Зараз багато говорять про те, як нам потрібно готуватися до війни з Росією. Як може здійснюватися призов. У пресі з'явилися статті про те, як у разі війни частина нашої промислової бази може бути переобладнана під військове виробництво.

Для спостерігача, незнайомого з атавістичними побоюваннями Заходу, висхідними до радянської загрози під час "холодної війни", який володіє лише розумінням математики та економіки військової могутності, ця заклопотаність, імовірно, здасться дивовижною. Економіка Росії досить мала, всього близько 85 відсотків від розміру економіки Італії. Її населення становить близько 140 мільйонів осіб, що менше, ніж у Німеччині та Франції, разом узятих. Їй не вдалося перемогти Україну — країну, яка на момент вторгнення Росії була 53-ю за величиною економікою у світі після Нової Зеландії та Перу. Навіть якщо в майбутньому Сполучені Штати втратять будь-який інтерес до захисту Європи, чи варто нам справді боятися, що Росія може перемогти об'єднані сили ЄС і дістатися до Британії?

Взаємозв'язок між військовою міццю та економічним зростанням складний і двосторонній. Раніше я вже писав про те, як сильніша армія може стимулювати довгострокове економічне зростання. Тут я хочу зосередитися на іншому напрямі: якою мірою вищий ВВП означає або не означає більшу військову міць і що це означає у світлі російської загрози і для російської економіки.

Класичною відправною точкою для аналізу відносин між військовою та економічною міццю зазвичай було те, що військова міць, за інших рівних умов, є відображенням ресурсів, доступних збройним силам. Очевидно, що інші речі, такі як географія, альянси, технології, військові навички та досвід або моральний дух, зазвичай не рівні, і ми незабаром повернемося до них. Але зараз давайте зосередимося на головному вимірі.

Ресурси, доступні збройним силам, складаються з тих, які вже було мобілізовано як збройні сили, і тих, які може бути мобілізовано швидко та в строки, необхідні для того, щоб вони були актуальними, якби їх було потрібно. Давайте поки що уявимо, що збройні сили складаються з двох компонентів: чисельності особового складу і техніки. (Інші фактори, такі як баланс сил — повітря/море/суша — очевидно, теж потенційно мають значення. Але давайте спростимо умови завдання).

Розглянемо дві протиборчі країни. В однієї — більше населення; в іншої — вищий ВВП. Щоб створити відповідні збройні сили з погляду особового складу та обладнання, країні з більшим населенням потрібно лише віддавати менший відсоток свого населення на збройні сили, але вона повинна виділяти вищу частку свого ВВП.

Припустимо, натомість, що дві країни виділили рівні частки особового складу і ВВП, і, таким чином, більш густонаселена країна отримала більше особового складу, але він гірше оснащений, тому кожен солдат менш ефективний. У цьому випадку ми можемо отримати уявлення про геніальну частину військової математики, розробленої під час Першої світової війни: "закон квадратів". Він свідчить, що з погляду чистого виснаження, якщо одна військова сила численніша за іншу, але менш ефективна, то для перемоги співвідношення переваг ефективності менших збройних сил має бути більшим, ніж квадрат співвідношення їхнього чисельного складу. Так, наприклад, це означає, що якщо у вас на 10 відсотків менше військ, ваші війська повинні бути більш ніж на 21 відсоток ефективнішими, щоб виграти війну, засновану на виснаженні.

Частка населення, яку різні країни можуть мобілізувати для боротьби, може різнитися. Авторитарна держава може бути в змозі мобілізувати більше свого населення для участі в бойових діях. Але авторитарна держава може також мати те, що ми могли б назвати "моральним" недоліком — її сили можуть виявитися більш нездатними воювати, ніж ті, що воюють за те, що вони вважають благородною справою. З іншого боку, є ті, хто стверджує, що деякі демократичні ліберальні країни стали настільки ненависними до себе або декадентськими, що не вважають свою власну справу достатньо шляхетною, щоб за неї боротися.

Давайте застосуємо деякі з цих ідей до розгляду середньострокової загрози Росії для ЄС. Російська економіка становить близько 10 відсотків від розміру економіки ЄС. ЄС витрачає близько 1,3 відсотка ВВП на свою армію, а Росія нещодавно збільшила свої витрати приблизно до 6 відсотків. Таким чином, військові витрати ЄС будуть приблизно вдвічі більшими, ніж у Росії. Якщо ми припустимо, що збільшення витрат призводить до більшої ефективності військ, то за квадратичним законом, щоб компенсувати вполовину менші витрати, Росії необхідно буде мобілізувати більше ніж на 40 відсотків більше військ, ніж ЄС міг би відправити в бій — якщо російські війська матимуть змогу воювати з тим самим відсотком втрат, що й війська ЄС. Об'єднані збройні сили ЄС налічують близько 1,4 мільйона військовослужбовців. Таким чином, Росії знадобиться близько 2 мільйонів військовослужбовців для війни на виснаження. Якщо припустити, що Росія нападатиме, і застосувати класичне емпіричне правило, згідно з яким атакувальним силам необхідна перевага 1,5:1 на театрі воєнних дій, Росії знадобиться близько трьох мільйонів осіб. Наразі в Росії є близько 1,2 мільйона військовослужбовців, але теоретично близько 2 мільйонів резервістів.

Якщо наведений вище аналіз правильний, то в середньостроковій перспективі (навіть якщо залишити осторонь будь-які "моральні" розбіжності), то щоб мати шанс проти об'єднаного ЄС (і, таким чином, бути в змозі погрожувати Британії), Росії потрібно буде або подвоїти, або потроїти свої нинішні збройні сили, чи приблизно подвоїти або потроїти свої військові витрати щодо ВВП. Подвоєння російських військових витрат збільшило б його до 12-15 відсотків, як у пізньому Радянському Союзі — рівень, який привів радянську економіку до колапсу в 1980-х роках. Триразове збільшення стане ще більш руйнівним.

Російська економіка продовжує зазнавати західних санкцій. Одне тільки нафтове ембарго обходиться країні в сотні мільярдів доларів. Повторне подвоєння або потроєння військових витрат призведе до банкрутства країни через кілька років. Росія може як завгодно позиціонувати себе і погрожувати своїм маленьким, бідним сусідам або навіть вторгатися на їхню територію. Але математика говорить, що коли справа доходить до погроз на адресу ЄС, не кажучи вже про Британію, якщо ми на Заході продовжимо вірити в нашу справу достатньо, щоб боротися, якщо дійде до цього, то у Росії просто не буде достатніх економічних ресурсів, щоб створити серйозну середньострокову перспективу.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело