Затяжна війна — проти Росії. Як починають працювати санкції Заходу

Тепер, коли президент Росії Володимир Путін опинився у стані війни на виснаження, його єдиний шанс на перемогу залежить від того, щоб пережити як Україну, так і її військових прихильників. Він не просто розраховує на деморалізацію українського народу і на "втому від України" на Заході; він також припускає, що його власна країна має витривалість для тривалої та жорстокої боротьби. Проте, після майже двох років, протягом яких Путіну значною мірою вдалося ізолювати більшість своїх підданих від війни, наслідки західних санкцій — у поєднанні з астрономічними та зростаючими людськими і грошовими витратами конфлікту — нарешті починають боліти широкій публіці в Росії.

Відразу після вторгнення в Україну на початку минулого року, коли США, Європейський Союз та інші демократичні країни спробували відключити Росію від глобальних фінансових і торговельних мереж, багато західних коментаторів сподівалися, що економіка країни швидко впаде, змусивши Путіна піти. Цього не сталося. Цього року середній дохід росіян збільшився, а ВВП країни зріс на 2 відсотки. Безробіття перебуває на рекордно низькому рівні. Попри збільшення, бюджетний дефіцит, як і раніше, залишається керованим на рівні 2 відсотків ВВП. Високі світові ціни на нафту дозволили Путіну уникнути підвищення податків для фізичних осіб, водночас збільшивши збори для експортерів і ввівши одноразовий податок на непередбачений прибуток корпорацій. Сальдо зовнішньої торгівлі Росії, хоча і нижче, ніж минулого року, як і раніше, чисто позитивне, попри санкції Заходу.

Незастраховані танкери "сірого флоту" порушують ціновий ліміт у 60 доларів за барель, встановлений Заходом на продаж російської нафти, яку Індія і Китай продовжують поглинати мільйонами барелів. Москва витрачає частину цих доходів на так званих паралельних ринках, таких, як Туреччина і колишні радянські республіки Середньої Азії, звідки в Росію поставляють безліч товарів і технологій, що підпадають під санкції.

Однак з часом Росія почала страждати від ізоляції від найбагатших і найсучасніших економік світу. Нафта продовжує приносити мільярди доларів, але Китай та Індія купують російську експортну продукцію зі значними знижками порівняно з тим, що європейські покупці платили до вторгнення. Росія також втратила доходи від продажу природного газу. Практично всі труби державної енергетичної компанії "Газпром" йдуть на захід, а будівництво нових вимагає років і величезних грошей.

До війни Росія імпортувала більшу частину своїх ключових товарів, і паралельні ринки не можуть компенсувати втрату постачання з початку 2022 року. Війна достатня для підтримки повсякденної діяльності, але недостатня, щоб запобігти неухильній деградації економіки і суспільства. "Заміни", вироблені в Росії, не виправдовують очікувань, а дефіцит і поламання множаться по всій економіці, охоплюючи такі різноманітні продукти, як шини, друкарський папір, деталі літаків і вишки стільникового зв'язку. Серед найболючіших поневірянь — зникнення до 65 відсотків життєво важливих ліків у деяких великих містах. У МОЗ попередили про прийдешній дефіцит майже 200 життєво важливих ліків.

Важливо

Звідки гроші на війну? Росія заробляє мільярди під санкціями, а Заходу все одно

Тим часом прямі наслідки путінської війни і фінансового марнотратства стають дедалі очевиднішими. Військова операція розтрачує кремлівські запаси грошей, припасів і людей. Витрати на оборону, які вже становлять близько 40 відсотків державного бюджету, наступного року мають подвоїтися. Враховуючи, що на Заході заморожено близько 300 мільярдів доларів російських суверенних фондів, Кремль був вимушений вивести 38 мільярдів доларів з Фонду національного добробуту на чорний день. Це одна п'ята фонду і 2 відсотки ВВП країни. Скільки часу мине до того, як Путін почне підвищувати податки і друкувати банкноти?

Щоб боротися з 7-відсотковою інфляцією і зміцнити рубль, який в якийсь момент на початку цього року впав до рекордно низького рівня в 100 за долар США, центральний банк підвищив процентну ставку до 15 відсотків, що ще більше знизило економічну активність. Як ознака стагнації, якщо не рецесії, економічне зростання, за прогнозами, впаде до 1 відсотка наступного року — або до половини темпу цього року, що саме по собі переважно пов'язано з різким зростанням виробництва зброї та боєприпасів.

Що ще гірше, російські споживачі незабаром можуть натрапити на труднощі при витраті грошей на власні потреби. Поряд із заявами про те, що Росія бореться з нацистами в Україні, Кремль воскресив ще один стереотип часів Другої світової війни: "Все для фронту, все для перемоги!". Це гасло зараз використовується, щоб спонукати російське суспільство передати "гуманітарні" посилки солдатам в Україні, в той час, як приватні підприємства підштовхують до переходу на військове виробництво. Голова центрального банку Ельвіра Набіулліна висловила жаль стосовно "нездатності" вітчизняних виробників задовольнити споживчий попит. Уперше з 1990-х років фактичний контроль над цінами призвів до нестачі бензину і дизельного пального наприкінці літа та на початку осені, за яким, напевно, піде ще більший дефіцит.

Набіулліна також попередила про "гострий дефіцит" робочої сили. Трильйони рублів, які Кремль вкладає у військово-промисловий комплекс, не можуть заповнити дефіцит освічених кадрів після того, як сотні тисяч чоловіків у віці від 18 до 30 років втекли з країни, рятуючись від призову.

Ще більш тривожним є дефіцит солдатів: резерв потенційних призовників, який здається невичерпним, починає виглядати досить дрібним. Попри те, що Путін щомісяця відправляє приблизно по 20 000 осіб воювати в Україні, він відчайдушно намагається уникнути загальної мобілізації, яка, напевно, буде непопулярною, перед президентськими виборами в березні наступного року. Тож, схоже, він тягнеться до дна бочки. Заклик полонених для участі у війні в Україні почався як химерна кампанія, ініційована ПВК "Вагнер", нібито приватною військовою компанією, очолюваною нині покійним колишнім приятелем Путіна, який став бунтівником — Євгеном Пригожиним, але тепер це стало стандартною практикою. Ув'язнених жінок також змушують іти на військову службу. Кількість ув'язнених скоротилася приблизно на 54 000 осіб. Ґвалтівники і вбивці, деякі з яких засуджені до довічного ув'язнення, помилувані Путіним після шести місяців перебування в Україні.

Судячи з усього, влада все ще відчуває брак солдатів, тож влада почала чинити тиск на багатьох із приблизно 2,8 мільйонів робітників-мігрантів у країні з переважно мусульманських країн Центральної Азії. У місті Москві та прилеглій до нього однойменній області — юрисдикції, де наразі мешкає щонайменше 1 мільйон таджиків, узбеків і киргизів, — поліція здійснювала рейди до мечетей після служб, заштовхуючи молодих людей до автобусів, що доправляють їх до військово-призовних центрів.

Досі Путін придушував внутрішню опозицію своїй війні за допомогою поєднання репресій, проникливої політики та фінансової щедрості. Критика війни, зокрема називання її війною, а не спеціальною військовою операцією, карається 15 роками позбавлення волі. Кремль запроваджує високі квоти призову на бідних сільських жителів Росії та етнічні меншини на Північному Кавказі та в Сибіру; великим містам центральної Росії, особливо Москві та Санкт-Петербургу, легко вберегти синів еліти від військової служби. Солдати, які опинилися в Україні, щедро винагороджуються. У липні цього року стартова місячна зарплата мобілізованого резервіста в Україні становила 195 000 рублів (2200 доларів США) — майже вчетверо більша за середній дохід по країні. Виплата пораненим становить 3 мільйони рублів (34 тисячі доларів), а сім'ї загиблих бійців отримують 5 мільйонів рублів (54 600 доларів). Ці виплати підтримали ветеранів, їхні сім'ї та навіть цілі села, але, вочевидь, вони не спонукали достатню кількість добровольців замінити сотні тисяч солдатів, яких було вбито або поранено в путінській війні.

Прийняття Путіним призову на військову службу ув'язнених та іммігрантів, багато з яких не мають документів, навряд чи матиме політичний ефект. А ось протести серед етнічних росіян — зовсім інша справа. Минулого місяця дружини і матері мобілізованих резервістів вийшли на мітинг з вимогою повернути своїх близьких, які провели рік в окопах. "Люди втомилися, і владі важливо продемонструвати, що нормальному життю людей нічого не загрожує", — написали жінки в дописі на telegram-каналі "Дорога додому" з 25 000 підписників. "Але ми говоримо вам, наші друзі: вашим життям загрожує небезпека — і ще яка! Нас трахнули, і тебе теж трахнуть. Тут і зараз ми створюємо основу суспільної єдності проти мобілізації необмеженого терміну".

Попри те, що рух "Дорога додому" маленький і зародковий, він сигналізує Кремлю про більш серйозні проблеми, ніж падіння рубля або бюджетний дефіцит. Війни на виснаження вирішуються, принаймні, такою самою мірою моральним духом у тилу, як і наступами та відступами на полі бою.

Пропагуючи своє вторгнення в Україну, Путін неодноразово викликав спогади про Другу світову війну, в якій радянський народ приніс неймовірні жертви, водночас позбавляючи більшу частину свого населення від згубних наслідків. Але це не триватиме вічно. "Можливо, ви не зацікавлені у війні, але війна зацікавлена у вас", — нібито сказав революціонер-комуніст Лев Троцький, який сто років тому привів Червону Армію до перемоги в громадянській війні в Росії. Попри зусилля Путіна, війна в Україні навряд чи залишить народ Росії в спокої.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо

Путін воюватиме стільки, скільки буде потрібно. Чому Заходу потрібна зміна режиму в Росії