Конфлікт із поляками неминучий. Чому перекриваються кордони і що з цим робити Україні
Якщо ми хочемо довгострокової підтримки Польщі, то треба прийняти до уваги її історичний контекст, закликає економіст Сергій Будкін. I пропонує не вступати в прямий конфлікт з фермерською спільнотою Польщі, а спробувати знайти можливості обходження цього конфлікту.
Прочитав, що польскі фермери знову планують блокувати прикордонні переходи між Україною та Польщею.
По-перше, поляки — братюні (с) Anna Kovalchuk. Жодна з країн світу, не дивлячись на вибори, нові-стари уряди, нових-старих президентів і т.п. не зробила стільки для України за останні два роки цієї війні, як Польща. Від суто гуманітарної допомоги (бо куди всі їхали в евакуацію? В США (як в 1914 році)? В Константинополь (як у 1920 році)? В Бендери (як у 1709 році)? Ні, всі їхали у Жешув та Пшемишль) до суто військової допомоги (може, в абсолютних цифрах не стільки, скільки США або Німеччина, але дуже своєчасно — коли було найбільш потрібно).
По-друге, вибачте, але хто пам'ятає, як з літака виглядають Польща та Україна? Як хто забув за два роки війни, то нагадаю: Україна — то "лани широкополі", від горизонта до горизонта. Все, що ти бачиш з борта літака, — це лісополоси та шляхи, між якими — земля по декілька сотен, якщо не тисяч, гектарів в одному ілюмінаторі. Польща — приблизно от так, як на фото з борта літака під Варшавою. Маленькі клаптики землі, які були такими і в 2004 році, коли Польща приєдналася до ЄС, і в 1991 році, коли сконав Варшавський договір, і в 1989 році, коли ПНР стала Польскою Республікою, і в 1981 році, коли Ярузельский ввів військовий стан… Більшою частиною так же Польща виглядала і з кабіни Ме-109 асів Ріхтгофена у 1939 році, і з кабіни Aircobra Покришкіна у 1944 році.
Власне, завдяки селянам, що володіли землею, Польща ніколи не стала настільки ж соціалістичною, як СРСР, Албанія або, наприклад, Куба. Але після падіння соціалізму саме завдяки селянам Польща лишилася однією з найконсервативніших країн Європи. Середній розмір фермерського господарства в Польщі — менше 10 гектарів. Середній розмір сільгоспгосподарства в Україні — 2 тисячі гектарів.
Як би ми не заплющували на це очі, але у порівняно схожих кліматичних умовах середнє с/г підприємство в Україні буде набагато більш ефективним, ніж середнє с/г підприємство в Польщі. Причому — тільки в Польщі. Бо в інших сусідніх країнах найбільші с/г підприємства набагато більші за розміром — найбільший на 2019 рік землевласник в СНД NCH Advisors був також одним з найбільших землевласників в Румунії. В Молдові концентрація с/г виробництва ще більша. Середній розмір земельної ділянки у с/г виробництва в Словакії — майже у 8 разів більший, ніж в Польщі, в Чехії — в 17 чи в 18 разів.
І цей факт нікуди не подінеться. Прямо згідно з історичним матеріалізмом Маркса та Енгельса, польські фермери не можуть не протестувати проти того, що у найближчій дельта-околиці в них перебувають величезні індустріалізовані сільгосппідприємства з вільним доступом до капіталу (бо ті ж Continental Farmers, що мають чи то 65, чи то 70 тисяч гектарів землі — ось тут, поруч, через кордон Тернопільської або Волинської області. І в них і вартість землі менша, і ефективність вища (бо площі земель набагато більші ніж в тому ж Жешуві), і вартість праці менша (бо є диференціал між зарплатнею українського селянина і зарплатнею польського), і вартість капіталу, навіть у війну, менша (бо Саудівська Аравія майже друкує ті нефтедолари)).
Тобто Україна приречена. Ні, не на успіх, як казав колись один з невдалих інвестиційних фондів, а на конфліктну ситуацію з польськими фермерами. Не дивлячись на те, що поляки — дійсно братюні без ніякого применшування. І краще думати зараз про те, як максимально демпферувати цю конфліктну ситуацію задля довгострокового співробітництва (не знаю — обмеженнями з нашої сторони експорту збіжжя через польські прикордонні переходи, адміністративними діями щодо перенаправлення експортних потоків на Румунію, Молдову чи Одесу, ліцензуванням експортерів з матеріальною відповідальністю перед польською митницею за транзит збіжжя, активною комунікацією цих чи подібних програм до польських фермерів?), ніж казати один одному в ФБ про те, що це — спецоперація ФСБ. Це ніяка не спецоперація, це просто історичний факт, приблизно такий же, як використання імперської системи розмірів в США. Так склалося, і якщо ми хочемо продавати, наприклад, нафту в Штати, то нам треба навчатися заключати контракти в галонах та барелях. Так і тут — якщо ми хочемо довгострокової підтримки Польщі, то треба прийняти до уваги цей історичний факт і не вступати в прямий конфлікт з фермерською спільнотою Польщі, а спробувати знайти можливості обходження цього конфлікту.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.