Дешево, точно, прозоро. Як змінилася війна за два роки боїв в Україні

З кожним днем поле бою в Україні все більше стає схожим на окопи Першої світової війни. На нерухомi лінії фронту ллють артилерійські дощі, війська живуть в убогих, сирих халупах, а замінований ландшафт поцяткований воронками від снарядів.

Просування вперед вимірюється метрами, а відвойовані села стають незначущими і швидко забуваються.

І хоча війна в Україні залишається прикладом війни індустріальної епохи 20-го століття, на тлі цієї бійні відбувається глибоке зрушення. У сучасному світі поле бою стало прозорим, боєголовки стали точнішими, а зброя — дуже дешевою.

На лінії фронту це не має суттєвого ефекту, зауважте — там ще важлива маса. Як завжди, переважають артилерія, ракети і кулемети. Вбивство, поранення або виведення з ладу солдатів залишається "законом м'ясника", і, як і раніше, немає нічого кращого за годинні артилерійські обстріли і ближній бій, що здатні підірвати волю противника до боротьби. Це поле битви, яке можна побачити на власні очі.

Але прямо за наступним пагорбом від цих ліній фронту лежать критично важливі речі, необхідні для підтримки та постачання. Саме їх — найважливіші ланцюжки постачань і тил поля бою з його артилерійськими позиціями, командними пунктами та складами матеріально-технічного забезпечення — завжди було важко знайти, важко атакувати і дорого знищити — дотепер.

У попередніх війнах "зазирнути за наступний пагорб" було практично неможливо. Щоб виявити тилові формування з будь-яким ступенем точності наведення, довелося б використовувати грубі інструменти, як-от радіолокація або сканування фотографій багатогодинної давнини, які могли показати лише невеликі ділянки поля бою, ніби ви дивитеся через соломинку з-під газованої води.

У поєднанні з "оцінкою розвідувальних даних з усіх джерел", дані про місцезнаходження противника і його націлювання були грубими, ефемерними і часто неточними.

Однак сьогодні поширення дронів та інших бойових технологій надає командирам майже прозоре уявлення про все поле бою. Інформація є постійною, повною, йде в режимі реального часу і точна за GPS.

Така прозорість поля бою має неоціненне значення для артилерії та авіації при атаці цілей. Донедавна термін "неточність" був найвірнішим описом того факту, що часто тисячі пострілів необхідні для забезпечення певної впевненості в тому, що ціль може бути знищена. А з огляду на примхи погоди, вітру і безліч інших чинників, навіть за умови візуального відстеження цілей у режимі реального часу і сучасних комп'ютерів, що розраховують точну балістику, все одно часто потрібні сотні "тупих" артилерійських снарядів, випущених на відстань 20 миль, щоб знищити ціль. Але високоточні боєприпаси XXI століття вирішують цю проблему.

Саме це поєднання майже ідеальної інформації від дронів і майже ідеальних атак керованими боєприпасами є новим для поля бою. Нам більше не потрібні тисячі пострілів; сьогоднішня максима — "один постріл — одна смерть".

Далі, відбувається глибока зміна вартості. Дрони ближнього спостереження тепер можна купити в продажу, і навіть дрони військового рівня з лазерами цілевказівки, оснащеними високоточними боєприпасами, становлять лише малу частину вартості HIMARS — культової зброї українського конфлікту. І хоча HIMARS, як і раніше, важливі, для їхнього запуску, ремонту та поповнення запасів потрібні десятки пускових установок вартістю в мільйони доларів, десятки машин підтримки і сотні військовослужбовців. А ось керовані дрони з високоточними боєприпасами — це війна задешево.

Звісно, для передових військ української бригади або російського батальйону спецпризначенців, які б'ються за кожну хату в Бахмуті, все це може мати мало прямого ефекту. На передовій солдати, як і раніше, добре розуміють слова історика Т.Р. Ференбаха: "Ви можете вічно літати над землею; ви можете розбомбити її, розпорошити її та стерти з неї все життя, але якщо ви бажаєте захистити її та зберегти для цивілізації, ви маєте робити це на землі, як це робили римські легіони — вкладаючи своїх солдатів у багнюку".

Але для ланцюжка постачань на полі бою ця зміна означає все.

Наразі Україна вирішує одвічну військову проблему: як знайти, знешкодити і знищити ворога — і робить це з невеликими фінансовими витратами. Сьогодні здатність збройних сил використовувати відстань і географічне положення для приховування своєї техніки і сил далеко від лінії фронту практично відсутня, і це суттєво змінює характер тактичного бою.

Однак важливо пам'ятати, що ці зміни приносять користь не тільки Україні — вони також допомагають Росії. Нову технологію легко отримати і легко використовувати для всіх сторін, так само, як і засоби захисту, необхідні для деякого пом'якшення її наслідків.

Наприклад, якщо Україна може купувати готові дрони, те ж саме може зробити і Росія, і ХАМАС — і вони вже це зробили. Відео, що з'явилися в секторі Гази цього місяця, здаються лякаюче схожими на відео з України в жовтні 2022 року: невеликі дрони скидають протитанкові суббоєприпаси на ізраїльські танки "Меркава", призводячи до смертельного ефекту.

Крім того, швидко з'являються засоби протидії дронам — чи то "балконні шторки", які Армія оборони Ізраїлю встановила на свої танки, щоб запобігти потраплянню вибухівки у вразливі корпуси, чи то нові методи маскування, які застосовують хусити під час багатомісячної кампанії високоточних бомбардувань США.

Проте для всіх тих, хто розглядає ці події як революцію у військовій справі, легкість, з якою всі сторони сприйняли їх і розробили досить ефективну оборону, свідчить про протилежне. Крім того, важко уявити, щоб дрони, високоточна зброя або масове виробництво мали такий самий ефект на війну, як, скажімо, порох, довгий лук або бездротове радіо.

Проте точна розвідка, високоточні боєприпаси і низька вартість є найбільш важливими військовими досягненнями, що виникли в результаті російсько-української війни. Однак справжня революція у військовій справі — оснащення цих та інших елементів поля бою штучним інтелектом — можливо, вже не за горами.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело.