Щоб Росія прокинулася. Як Туреччина збила російський Су, а Польща ракету — не змогла
Розглядаючи ситуацію з відмовою Польщі збивати російську ракету, аналітик Олексій Копитько порівнює її з інцидентом 2015 року, коли Туреччина збила російський Су-24. І вбачає причину нерішучості Польщі в чистій політиці — хоча куди корисніше було б провчити Росію.
Що таке політичне рішення. І що таке 39 секунд.
24 листопада 2015 р. винищувачем турецьких ВПС було збито російський літак Су-24М.
Сталося не на порожньому місці.
Ще у 2012 р. Туреччина оголосила, що збиватиме все, що порушує її повітряний простір або летить у бік кордону, не реагуючи на сигнали.
Рішення було ухвалено після того, як сирійці збили турецький розвідувальний літак. Після чого турки збили пару сирійських апаратів.
На початку жовтня 2015 р. російська авіація з Сирії кілька разів порушувала повітряний простір Туреччини, а також небезпечно зближувалася з турецькими літаками. У підсумку турецький прем'єр-міністр Ахмет Давутоглу видав наказ знищувати все, що перетне кордон Туреччини.
Турки повною мірою усвідомлювали, що російські літаки не будуть атакувати нічого на їхній території. Тобто, загрози не було, просто це така форма великодержавного хамства з боку Кремля. Також росіяни ігнорували вимоги Анкари не завдавати ударів по регіонах Сирії, де живуть туркомани.
У підсумку пара російських літаків перетнула кордон (є ділянка, де вузький шматочок Туреччини вклинюється в територію Сирії), один був збитий, але впав на території Сирії.
За російською версією, літаки перебували в небі Туреччини 6 секунд.
За турецькою версією — 17,5 секунд.
Далі було багато скандалів: попереджали турки росіян чи не попереджали, ракета вразила на території Туреччини чи вже в Сирії, тощо. Росія ввела обмеження на турецькі товари, росіяни покинули турецькі курорти (пам'ятаю, ідеальний був час).
Пілотів, які збили російський літак, у 2016 р. заарештували в рамках справи про спробу військового перевороту.
Але це вже лірика.
Суть: якщо держава/блок встановлює правила і жорстко вимагає їх виконання, не має значення — 10 секунд чи 39 секунд. Не має значення, які можуть бути наслідки, якщо Росія очевидно неправа і хамить.
Це питання політичного рішення. Тому що у НАТО і у самої Польщі є технічні можливості збивати російські ракети.
Туреччина ухвалила рішення збивати. НАТО і поляки (адже вони можуть діяти самостійно), як раніше румуни, ухвалили рішення ухилятися до останнього.
Це — наочна демонстрація, що країни Східної Європи не вірять в отримання допомоги від Альянсу загалом і старших товаришів зокрема, якщо почнеться криза. Що може бути гірше для військово-політичного блоку?
Але ж за бажання може бути по-іншому.
Ракети, що вторгаються в простір НАТО, запускають літаки Ту-95 і Ту-22М, що злітають з бази "Оленья" біля Оленегорська (Мурманська область). Це 170 км від кордону з Фінляндією і 200 км від кордону з Норвегією. Є чим дістати, без особливої напруги.
НАТО або група країн теоретично може відкрито і прозоро позначити позицію: наступного разу, коли російська ракета наблизиться до повітряного простору Альянсу, не кажучи вже про порушення кордонів, — буде без попередження завдано удару по аеродрому Оленья. Суто з метою оборони — для знищення носіїв небезпечної зброї.
Можна прямо в РБ ООН таке озвучити, щоб Небензя прокинувся.
Досвід показує, що Кремль різко здає назад, коли бачить серйозні наміри.
Але це суто теоретично, звісно.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.