Енергетика на межі. Чому Україні потрібно прискорити підготовку до зими
Наслідки недавніх російських атак на українську енергетику вкрай масштабні, зазначає експерт ринку Андріян Прокіп. Система, на його думку, а такому стані, що їй доведеться або змінитися, або померти
ЩО ПОТРІБНО ЗМІНИТИ В ЕНРЕГЕТИЦІ, ЩОБ ПРОЖИТИ НАСТУПНУ ЗИМУ? СПОЙЛЕР: МАЙЖЕ ВСЕ
Минулого тижня ворог продовжував прицільні удари та руйнування української енергосистеми. Суттєво пошкоджені потужності гідроелектростанцій. ДТЕК повідомив, що через пошкодження і руйнування втрачено 80% потужностей, на відновлення більшості із яких необхідно від шести місяців до двох років. Мер Харкова повідомив, що практично уся критична інфраструктура міста зруйнована. "Укренерго" повідомляє, що ворожі атаки стали удвічі-тричі щільнішими. Інакше кажучи, об’єкти просто засипають ракетами і дронами, щоб майже напевно їх знищити.
Частота та кількість ударів суттєво нарощують невизначеність з приводу того, як зможемо проходити наступну зиму. Почавши атаки ранньою весною, у ворога велике поле для психологічного тиску через загрозу продовження ударів по енергосистемі до наступної зими. Повторюся, що ворог намагатиметься тиснути на нас в умовах затримки поставок допомоги з озброєннями і хотів би дотиснути до виборів у США, що пройдуть у листопаді. Бити по енергосистемі для них — лише один із інструментів досягнення мети.
Ситуація складна і вкрай важкопрогнозована. Є, щоправда, один серйозний позитив – на фоні усіх проблем і руйнувань ми досі не бачили масштабних відключень по усій країні. Це, певною мірою, перемога енергетиків та їхня важка праця протягом останніх двох років.
Але не потрібно надміру зачаровуватися позитивом та вводити себе в оману, применшуючи рівень проблеми. Щоби усе було добре, потрібно буде багато докластися. І тут не обійтись без консолідації зусиль – уряду, енергетичних компаній та бізнесу загалом, та громадян.
Тому, тепер до реалій
1. Проблема ремонтів. Величезну частину потужностей, пошкоджених з початку року, просто не вдасться відремонтувати до наступної зими. Але як проходитимуть ремонти потужностей, які все ще можна відновити у короткотерміновій перспективі? Енергетичні компанії відчувають серйозний дефіцит коштів, вони у глибокій кризі ліквідності.
А крім цього, є банальний дефіцит обладнання, яке потрібне для ремонтів. Більшість обладнання — дефіцитне з тривалим терміном виробництва. Вугільні електростанції морально застарілі і банально немає де взяти обладнання для ремонту. А Захід не фінансує будівництво/відновлення вугільної генерації. Разом ці чинники, якщо нічого не змінити у державній політиці, створюватимуть суттєві перешкоди для відновлення того, що теоретично можна відновити до зими.
2. Без імпорту ми не обходитимемось. Уже в минулі тижні в окремі години імпорт сягає майже рекордно дозволених позначок (ми фізично обмежені дозволеною потужністю імпорту з Європи). Переважно, це у проміжку між 16 та 21 годинами, хоча ситуація щодня різна. Відсутність перспектив покращення ситуації з потужностями означає, що залежність від імпорту буде високою. Важливий момент: імпорт — це підтримка іноземних компаній, а не купівля в українських, які потребують коштів на ремонти та підготовку до зими (знову до пункту 1).
3. Графіки будуть. Дуже імовірно, що й потужностей імпорту не вистарчатиме. Тому графіки відключень – майже гарантована реальність влітку і взимку. І звісно, потенційно додаткові удари лише погіршуватимуть ситуацію.
4. Боргів в енергетиці стає все більше, а грошей все менше, зокрема — і на субсидування тарифу для населення. Донорами субсидування тарифу для населення є "Енергоатом", "Укргідроенерго" та експортери електроенергії. Експорту практично не буде. Частина гідроелектростанцій суттєво пошкоджено, і "Укргідроенерго" зароблятиме менше. "Енергоатом" сам не впорається з ПСО та субсидуванням. Відтак, не тільки на ремонт у компаній не вистарчатиме грошей, але я на покриття потреб населення.
Як бути і що робити?
5. Спростити ситуацію може управління попитом. Зважаючи, що під ударом в останні тижні балансуючі потужності, потрібно активно працювати над тим, щоб переносити пікове споживання на інші періоди. Це дозволить зменшити і залежність від імпорту, і масштаб потенційних відключень. З одного боку, нам потрібна серйозна інформаційна кампанія про те, в які години потрібно скорочувати споживання. Мабуть, це інформування має відбуватись в режимі реального часу (як і з поміряними тривогами), щоб кожен розумів, в яку годину бойлер, пральну машинку, електрочайник тощо включати можна, а лише за нагальної необхідності. Але крім сповіщень, є ще один інструмент, про який нижче.
6. Нам терміново потрібно будувати малу генерацію, в тому числі, газову пікову і напівпікову, відновлювану. На жаль, багато часу було втрачено протягом останніх двох років, коли про нагальну необхідність цього говорили і експерти, і заявляли-обіцяли представники уряду. Але прогрес був мінімальним. Це потребуватиме коштів, обладнання (у формі допомоги) та зміни управлінських підходів, щоб наскільки можливо прискорити процес.
Одна із найбільших перешкод до будівництва нової генерації в минулі два роки – борги на балансуючому ринку (з початку року борг на балансуючому ринку зріс на 700 млн і складає 31,4 млрд). Допоки цю проблему вирішено не буде, допоки будуть гравці яким дозволено не платити за отриману електроенергію – не буде нічого.
7. Електроенергія має стати цінним товаром, а не благом, яке можна споживати неощадно. Імпорт має різну ціну у різні години. Якщо споживачі не отримуватимуть ринкових сигналів, в які години не варто споживати, то, на жаль, жодна кампанія з інформування не спрацює на повну. Іншими словами, доведеться лібералізувати ситуацію на ринку, яку би оскомину ці слова не викликали. Це дасть змогу забезпечити ощадність споживання, вирівнювати графік споживання, покращити ситуацію на ринку і покращити умови будівництва нових потужностей.
На жаль, наша енергетика дійшла до стану "змінись, або помри". Нам потрібні серйозні зміни. А якщо якісь посадові особи галузі не можуть цього забезпечити, то може, і їх потрібно змінити?
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.