Графіки відключень повертаються: до чого призвела атака на українську енергетику і на що чекати далі

НОВІ АТАКИ. ДО ВІДКЛЮЧЕНЬ ПРИГОТУВАТИСЬ

Минулого тижня трапилось те, до чого усі начебто мали бути психологічно готовими, але сподівались, що не станеться – масовані обстріли енергосистеми. Після ретельно спланованої атаки 22 березня (а вона була саме такою) кілька днів поспіль здійснювались удари меншого масштабу.

Енергетична система зазнала серйозних уражень і втрат. ДТЕК, наприклад, повідомляє про втрати половини потужностей на тривалий період. Вагома втрата частини потужностей ДніпроГЕСу. Фактично серйозних втрат зазнали балансуючі потужності. Здебільшого втрати у прифронтових областях, але й у інших регіонах суттєві пошкодження і втрати потужностей.

Удару зазнала і газова інфраструктура. І відразу інформаційна атака буде спрямована на надійність зберігання газу нерезидентів в українських сховищах.

1. Раніше я писав, що варто очікувати атаку по енергетичній інфраструктурі ще до наступної зими, але вважав, що вони припадуть на літо, коли енергосистема буде на етапі активної ремонтної кампанії, та потенційно може виникати дефіцит потужностей. Ворог вирішив діяти раніше. З одного боку, їх логіка може виходити з очікувань щодо виснаженості нашої повітряної оборони, в умовах затримки допомоги від США – вирішили не чекати, коли відновляться активні поставки систем ППО та ракет до них. З іншого боку, проміжок між російськими виборами до інавгурації нового президента США був очікуваним періодом посилення ескалації (якщо коротко, то Байден поганий для кремлівських, але Трамп іще гірший, бо непрогнозований і може бути радикальнішим у тиску). Тож ворог хоче змусити нас до заморозки до моменту потенційної зміни адміністрації у Вашингтоні.
2. Втрата великих обсягів потужностей робить нас різко залежними від імпорту. І, звісно ж, суттєво підрізає всі надії на експорт. Та і не можна виключати, що уряд знову повернеться до заборони експорту у випадку погіршення ситуації. Якщо вона буде передчасною чи надто довгою, то стане черговим ударом по енергетичним компаніям, яким і без того не вистачає коштів на проведення ремонтів. А потреба в ремонтах, зрозуміло, зростає з кожним обстрілом.
3. Ми стали дуже близькими до графіків відключень. Наразі ми більш-менш проходимо стабільно за рахунок імпорту. Проте, велика частина споживачів Харкова та Одеси досі знеструмлені, і коли вони будуть підключеними, зросте загальне споживання і більшим буде ризик дефіциту, а отже — і графіків. Це вже не говорячи про ризик додаткових пошкоджень внаслідок обстрілів. Але суттєвою мірою, запровадження відключень залежить від нас самих – чи зможемо ми проявити відповідальне споживання в пікові години. Максимально по можливості варто вирівнювати споживання протягом доби, переношуючи частково його на ніч, і не вмикати одночасно потужних електроприладів, особливо в години пікового навантаження. Але якщо Вам чи Вашим сусідам не вдасться цього зробити, то з цим легко впораються графіки відключень, наприклад, аварійних – швидко, без зайвих розмов і вмовлянь. Проте, не буде і комфорту.
4. Як вирішувати проблему дефіциту? Нам потрібна розподілена генерація, напівпікова та пікова – багато та малої потужності, розосереджений по країні. А також розвиток мереж, зокрема низького класу напруги, для підвищення надійності роботи системи, яку, відповідно, було б складніше вивести з ладу ракетними ударами. Мабуть, зараз варто не фантазувати про майбутні обсяги експорту газу (а про це нещодавно говорив очільник "Нафтогазу" Олексій Чернишов), а про те, скільки його буде потрібно для забезпечення роботи децентралізованої генерації. Розмови про те, як зростатиме з дня на день наш експорт, виглядають як вперте непомічання слоника у кімнаті. Зрозуміло, експорт важливий для економіки. Але давайте просто не будемо загадувати, а враховувати усі ризики для газотранспортної системи і сховищ в умовах потенційних масштабних обстрілів. Надійність та безперебійність енергопостачання передусім.
5. Для реалізації рішення про розбудову нової малої децентралізованої генерації у нас є практично все, окрім стимулів появи такої генерації. Адміністративні методи тут, на жаль (чи на щастя), не спрацюють. Але як тільки будуть економічні стимули для інвестування у такі потужності та інфраструктуру, вона почне з’являтися. Це, зокрема, і про проблему боргів на ринку, і про цінові обмеження.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело