Удари по НПЗ працюють – які точки уразливості Росії виявили українські спецоперації

Про економічні уразливості росіян. Або про бензоколонку без бензину, бензовозів та без каси. Поєднання класичних санкційних інструментів з диверсійними можливостями українських силовиків відкривають у 2024 році реалізацію доволі цікавих сценаріїв в боротьбі з РФ на економічному фронті. Наш ворог має 3 сталі уразливості, які нездатний змінити:

1. Залежність від нафти.
2. Велика територія.
3. Проблемна система управління в держкомпаніях та банках.

1. З легкої руки покійного сенатора МакКейна, економісти давно називають РФ "бензоколонкою". Половина економіки ворога залежить від паливно-енергетичного комплексу. На фоні нафтових санкцій різниця між цінами на BRENT та російську URALS коливається в діапазоні 5-30 доларів на барелі. Цікавий перебіг подій може виникнути через атаки Україною російських НПЗ. Вивільнений обсяг нафти піде на експорт, і не тільки, щоб компенсувати втрату експортного виторгу по паливу. Оскільки у росіян (на відміну від США) відсутні нафтові сховища, то суттєве падіння попиту на нафту з боку російських НПЗ має призвести до збільшення запасів в терміналах. А через місяць-два додаткові обсяги нафти просто підуть на експорт, бо її не буде куди дівати, інакше російським нафтовикам доведеться консервувати свердловини, що дорого. Тривалі постійні атаки на НПЗ мають збільшити дисконт між нафтою BRENT та російської URALS, а це прямі бюджетні втрати росіян. З тезою про те, що атаки на НПЗ тягнуть ціну на нафту в гору, я незгодний. Ціни в гору на нафту BRENT тягне зменшення видобутку країнами OPEC і одночасне зростання споживання на фоні обміну погрозами між Ізраїлем та Іраном. На графіку, в принципі, видно, що ціни коливаються незалежно від аварій на російських НПЗ.

Другий аспект нафтової теми – це інфляційний тиск на рубль, через здороження пального. У березні в РФ біржові ціни на бензин підскочили на 14%, а на дизпаливо – на 11%. До роздрібних АЗС хвиля поки не дійшла. Влада натиснула на РЖД, яку зобов’язали доставляти паливо з інших регіонів РФ до зон покриття аварійних НПЗ. Втім, зростання цін на паливо – це ключ до розвінчування інфляційного маховика в будь-якій країні. Якщо втрати потужностей російських НПЗ сягнуть 30-40%, то сховати проблему за рахунок запасів вже не вийде. Та і забиті під зав’язку нафтові термінали у тому ж Новоросійську будуть яскраво горіти, хоча в ефективності ударів саме по терміналах не впевнений. Потік на вільний ринок URALS, яку немає де зберігати, може збити ціни в чорноморському регіоні нижче за цінову стелю у 60 доларів.

2. Велика територія – це велика залежність від транспортної логістики. Мова не стільки про пасажирський транспорт, скільки про вантажні перевезення, трубопроводи, передачу електроенергії. Потяг від Санкт-Петербурга до Владивостока йде 11-12 днів, вантажі можуть рухатись місяць-два. Слабким місцем росіян залишається логістика до КНР та Північний морський шлях, який залежить від навігації. Вибух у Північномуйському тунелі показав, що транспортні шляхи в РФ мають свої вузькі місця. Недавній кейс з гальмуванням зростання цін на АЗС у великих містах РФ при завантаженні РЖД паливною логістикою дає розуміння, що аварійне припинення роботи транспортної інфраструктури росіян в вузьких місцях може стати каталізатором не тільки паливної кризи. Цікавою є авіаційна транспортна логістика. Для Росії транспортний флот, ті ж ІЛ-76, є надто важливими не тільки для цивільних, але і для військових вантажів. Різниця в часі при перекиданні вантажів і особового складу з Владивостоку до БНР між потягом і літаком сягає 7-10 днів. Оперативне переміщення вантажів в РФ без парку літаків неможливе. Але парк цивільних вантажних літаків був в РФ досить скромний: до 50-ти ІЛ та 65-ти АН. У 2023 році СБУ провела успішну операцію х блокування експорту двигунів для ІЛ-76 з України, це як раз критична для росіян запчастина. Але додаткова пильність в цьому секторі не завадить.

3. Система управління державними корпораціями в РФ є особливою і працює на корупційному двигуні. За чиновниками наглядають генерали, за генералами – інші генерали, а за ними – полковник КДБ… Ці складні кола контролю ніколи не зупиняли розкрадання коштів. Особливо вузьким місцем системи у росіян зараз є держбанки. Санкції та зниження економічної активності призвели до значних збитків, які російські банкіри встигли поховати у звітності, де ліміт скелетів вже майже вичерпано. Історія стара, як історія Ощадбанку СРСР: старі погані кредити переоформлюються як нові (гарні), а потім потроху витісняються суперновими, і поступово втрачають свою вагу в кредитному портфелі, зокрема під впливом інфляції. Але коли швидкість зростання поганих кредитів більше за приплив ліквідності, погана якість активів стає помітною. В найбільш важкому стані зараз знаходиться ВТБ. На одній з конференцій очільник ВТБ Костін навіть пожартував, що ВТБ вже не потрібні міжнародні Базельські рекомендації, мовляв, давайте зберемось у Воронежі і зробимо для РФ Воронезькі рекомендації. Дійсно, для ВТБ Базельські рекомендації вже затяжкі. Криза на ринку нафти URALS цілком може підштовхнути російський банківський сектор до катастрофи. Тут малюється чіткий ланцюжок: "Криза в касі бензоколонки" — катастрофа на ринку нафти — зниження доходів банків на фоні падіння ліквідності системи державних фінансів РФ — збільшення списань за кредитами росіянам — банкрутства банків — відволікання бюджетної ліквідності на лікування держбанків.

В принципі, при будь-якому сценарії удари по москальським НПЗ – це цікава точка відліку економічної кризи в РФ. Тож союз диверсійних можливостей України разом з міжнародною санкційною політикою виглядає робочим інструментом, до якого варто "прикрутити" каталізатори кризових процесів в РФ. У ворога черги повинні бути не тільки за яйцями та цукром, вони мають бути до банкоматів та за бензином.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело