Воювати з Росією за її гроші. Що потрібно зробити Україні, щоб це стало реальністю
США проводять консультації з країнами G-7 щодо конфіскації російських активів на користь України. На думку економіста Віталія Шапрана, це означає, що перспектива такої конфіскації стає реальністю — і Україна отримає російські гроші на вiйну з Росією та повоєнне відновлення.
На минулому тижні світ сколихнула новина, що США проводять консультації з країнами G-7 щодо конфіскації російських активів на користь України. Об’єктивну інформацію вже спробували залити скепсисом симпатики кремлівських карликів. Тож у своєму блозі на Мінфіні спробував розібратись, чи можливо Україні стати корифеєм фінансового мистецтва війни: воювати з росіянами і відновлювати економіку за гроші росіян? Коротко висновки такі:
- На порядку денному — розподіл шкіри невбитого російського ведмедя, яку він встиг закласти в європейських та американських банках, – оціночна вартість пулу російських активів становить близько 1 трлн доларів США. Це суверенні активи РФ, активи підсанкційних російських олігархів та чиновників, а також неофіційні російські фонди, які ще потрібно розшукувати.
- Весь галас про те, що конфіскація російських активів вплине на довіру до долара або євро, є ні чим іншим, як політичним процесом з елементами конкуренції між центральними банками-емітентами резервних валют. Статистика МВФ показує, що за час війни впали не тільки вимоги в юанях в абсолютному вимірі, але і їх частка у загальносвітових резервах. Сам юань займав всього 2,19% у світових валютних резервах, тож Путіну та його друзям бігти не буде куди, якщо союзники України у G-7 (а це 87% світових резервів) приймуть рішення про конфіскацію, бо юань не гумовий.
- Україні не варто погоджуватись на якісь половинчасті заходи у формі передачі доходів від конфіскованих активів. Має бути повна конфіскація суверенних активів, активів підсанкційних російських чиновників і олігархів та неофіційних фондів росіян. Основну модель вже закладено в американському законопроєктi H.R.4175, який має стати глобальним прикладом для всіх центральних банків-емітентів резервних валют.
- У росіян дуже слабка фінансова і правова позиція щодо відстоювання прав на свої ЗВР. В них немає обмінного фонду, який би покривав і 10% російських активів, заморожених на Заході, щоб влаштувати обмін активами. А після суду ООН щодо іранських активів вже створено прецедент, коли активи центрального банку можуть бути стягнуті в рахунок компенсації завданих державою-терористом збитків. Звісно, кремлівські пропагандисти волають про право власності ЦБР на депозити та цінні папери в ЄС, забуваючи про право на життя, безпеку і власність мешканців Бучі, Маріуполя, Бахмуту, Херсону та інших українських міст.
- Україні варто провести роботи по ідентифікації російських активів – так званої групи неофіційних фондів, за рахунок яких зараз росіяни накачують ресурсами свій ВПК та обходять санкції, купуючи тіньовий танкерний флот. Неофіційні фонди РФ за розміром є співставними з номінальними резервами ЦБР, і це дуже ласий шматок для конфіскації, оскільки ці активи були незаконно виведені з РФ.
- Україні потрібно готуватись до прийому сотень мільярдів доларів репарацій в формі конфіскованих російських активів вже зараз. Має бути розбудована прозора інфраструктура розподілу та виплат компенсацій поза бюджетом України. Мають бути розбудовані фонди розвитку міст та галузей, які стануть реципієнтами інвестицій. Має бути змінена монетарна політика НБУ та регулювання роботи банків в Україні з метою підготовки до прийому масштабних валютних надходжень. Якщо ми будемо не готові, то з конфіскацією коштів можуть і не поспішати.
- Потрібно швидко скоротити кількість експертів-песимістів, які заперечують саму можливість отримання Україною російських активів. Такі розмови мають бути припинені і на владному Олімпі. Після того, як США винесли питання конфіскації російських активів на рівень G-7, Україна має всіма силами боротись за забезпечення саме конфіскації російських активів, оскільки для нас це не тільки фінансування нашої перемоги та відновлення, але й можливість затягнути в часі відновлення економіки країни-агресора, а отже на сьогодні – це головний аспект нашої національної безпеки.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.
Важливо