У Путіна в запасі — кілька років: 5 неприємних фактів для України в день інавгурації
У день інавгурації Путіна журналіст Вадим Денисенко звертає увагу на п'ять неприємних фактів, пов'язаних із запануванням російського диктатора, а також із ситуацією, що склалася у світі до травня 2024 року.
Інавгурація Путіна. Кілька важливих неприємних фактів.
- Судячи з усього, Захід змирився з тим, що Путін у Росії — це надовго. І коли ми говоримо, про розуміння нашої перемоги Заходом, ми не можемо ігнорувати цей факт.
- Захід озвучив (дуже обережно), що його червона лінія — вихід російських військ за межі Донецької області далі вглиб Дніпропетровщини і Запоріжжя.
- Китай, з великої долею імовірності, буде грати в мирні переговори не раніше кінця 2024, а реально — лише в першій половині 2025 року. Що важливо: Китай чекає пропозицій від України (когось із Заходу) щодо його подальшої ролі не лише у бізнес-проєктах по відбудові України, але і його ролі в Чорноморському регіоні в цілому.
- Путін розуміє, що для нього найскладнішим буде той момент, коли спільні позиції вироблять Захід і Китай. І всі його ігри, зокрема по Північному шляху, французькій Африці, загравання з Індією — це спроба максимально відтягнути цей момент. Наша ж проблема полягає в тому, що ми взагалі на це не звертаємо увагу.
- У внутрішній політиці головне завдання Кремля — остаточний розкол 25% тих росіян, які займають антипутінську позицію. Зараз іде перший етап — спроба маргіналізувати єдиного фінансово самодостатнього опозиціонера — Ходорковського. Далі будуть задіяні різні політтехнологічні процеси для того, щоб 10-12% нинішніх опозиціонерів перейшли в розряд тих, хто сумнівається (їм дадуть контрольованого лідера). Якщо ситуація буде рухатися за цим сценарієм, це буде, зрештою, проблемою і для нас. Попри роздробленість опозиції, вона все ж є дамокловим мечем для режиму і може стати основою для певних заворушень в разі ослаблення режиму. І для нас не менш важливо, що це ліберальна опозиція, а не опозиція ультрапатріотів.
Путін розуміє, що в нього в запасі є пара років, поки всі внутрішні політичні процеси задушені, а економічне погіршення життя населення не вплине на публічне ставлення до режиму. І єдине, що може вплинути на внутрішню ситуацію — це розширення тих самих 25% опозиції (при правильній інформкампанії це реалістично, але потрібно приділяти явно більшу увагу інформвійні на території ворога) і зміна міжнародної конфігурації сил по примушуванню Путіна до миру.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.