Кораблі РФ тікають на Каспій: що відбувається зі знекровленим Чорноморським флотом

У 2023 році, 4 серпня, я, знаючи, що мене читають російські пропагандисти і так звані "воєнкори", написав короткий пост із простим реченням — констатацією факту: "Просто російське командування повинне розуміти, що навіть вивід їхньої флотилії з екстремального Севастополя в Новоросійськ не врятує ситуацію, оскільки води біля цього порту також не безпечні. У Каспій. Поки не пізно, усі в Каспій!".

Минув майже рік, перш ніж до російського командування дійшло, що Чорне море для їхнього флоту, а станом на сьогодні вже навіть флотилії, небезпечне місце, і єдиний вихід зберегти кораблі, які залишилися, цілими й неушкодженими — виводити їх у Каспійське море.

Наприкінці квітня цього року в Новоросійську, куди було виведено основний бойовий склад ЧФ РФ, було зафіксовано дивне пожвавлення навколо двох малих ракетних кораблів проєкту 22800 "Каракурт", а саме, "Амур" і "Туча". Згідно з попередньою інформацією, "Амур" і "Туча" готувалися до перекидання внутрішніми водами Росії в Каспійське море через суднобудівний завод у Зеленодольську (Татарстан).

Ймовірно, це було зумовлено тим, що добудова цих двох МРК на заводі "Залив" у Керчі тимчасово окупованого півострова Крим видавалася небезпечною.

У ніч на 19 травня українська армія завдала ракетного удару по Севастопольській бухті — Курінний пристані, де було знищено МРК проєкту 22800 "Циклон". Це був останній представник цього проєкту в Чорному морі, оскільки на той момент було підтверджено, що "Амур" і "Туча" були перебазовані до Каспійського моря, а саме, один зафіксовано в Махачкалі, інший — у Каспійську.

Таким чином, можна говорити про те, що Росія почала евакуацію свого флоту (флотилії) в Каспійське море. Так, не в повному складі, так, спочатку недобудовані МРК, але усвідомлення безвиході знаходження в Чорному морі та відсутність можливості протидії українським засобам ураження у російського командування вже настало.

Для розуміння того, що було переміщено в Каспійське море, думаю, варто описати сам проєкт малих ракетних кораблів типу "Каракурт" проєкту 22800.

Річ у тім, що історія розвитку цих кораблів розпочалася із санкцій... Із санкцій, які ввела Україна 2014 року проти Росії, припинивши постачання двовальних газотурбінних установок ГГТУ-М7Н1 виробництва "Зоря — Машпроект" для фрегатів проєкту 11356Р "Буревісник". Це поставило хрест на проєкті, внаслідок чого три кораблі так і не було добудовано, а згодом корпуси продано Індії з болючою знижкою.

Неспроможні замінити українські ГГТУ-М7Н1, російські корабели вирішили запустити серію малих ракетних кораблів, які кількісно мали б компенсувати брак "Буревісників", і такими стали "Каракурти".

Згідно з проєктом, "Каракурт" — це корабель 3-го рангу, повною водотоннажністю 870 тонн, що володіє вогневим потенціалом із 8 крилатих ракет морського базування "Калібр" або протикорабельних П-800 "Онікс".

Але вийшло так, що будівництво навіть цих кораблів давалося Росії з великими труднощами і через гучні скандали.

Виробництво силових установок для "Каракуртів" було покладено на ПАТ "Звезда", яке одразу ж взялося виробляти дизельні двигуни М507, але в темпі — 1 силова установка на рік! У результаті МРК проєкту 22800 будувалися на верфях АТ "Ленінградський суднобудівний завод "Пелла" швидше, ніж ПАТ "Звезда" випускала силові установки, а двигун М-507Д-1 було запущено в тестовому режимі тільки 27 вересня 2018 року. Тоді ж, у 2018 році, суднобудівний завод "Пелла" подав позов до суду на ПАТ "Звезда" сумою 513,6 млн рублів із претензією щодо відсутності постачань дизельних двигунів М-507Д-1-О1-ООМЗ і генераторів ДГАС-315.

Власне, для "Каракуртів" шлях виявився непростим у питаннях виробництва. Але що до їхньої появи в Каспійському морі та загалом, перспективи переведення Чорноморської флотилії?

Каспійське море не гумове. Російська Каспійська флотилія на сьогодні представлена бойовими кораблями максимальною водотоннажністю до 2 тисяч тонн і базується здебільшого в Астрахані та Махачкалі, а також у перспективному Каспійську. Своєю чергою, кораблі водотоннажністю 2 тисячі тонн мають проблеми під час оперування у водах Каспію. До таких належать проєкти 11661К "Гепард", що вже базуються в Каспійському морі, і навіть проєкт 21631 "Буян-М" відчуває відносні труднощі. Не критичні, але все ж таки.

З цієї причини "Каракуртам" буде некомфортно в Каспійському морі, як повноцінній бойовій одиниці, і їхнє знаходження там — насамперед, для добудови, а також тимчасового базування, але без перспективи довгострокового або постійного розміщення.

Це ж стосується і кораблів 2-го рангу Чорноморської флотилії, класу корвет і фрегат. Усі вони водотоннажністю 2 тис. — 3 тис. тонн, а тому перебування їх у Каспійському морі як активної бойової одиниці викликає питання.

Каспій цілком може стати для російської Чорноморської флотилії притулком, причому надовго. Але при цьому слід розуміти, що використання Росією Каспійського моря як притулку для своїх кораблів автоматично підвищує її ударний потенціал у регіоні.

Так, фрегат водотоннажністю в 3 тисячі тонн у північній частині Каспію має вигляд слона в посудній лавці, але ці "слони" мають далекобійне ракетне озброєння — КРМБ "Калібр". Ракета невидатна, сучасна ППО її перехоплює з високою ефективністю, але факт залишається фактом. У разі переміщення Чорноморської флотилії в Каспій одноразовий ракетний залп уже Каспійської флотилії може зрости до півсотні і більше. У той час, як для України це буде полегшенням, у Каспійському морі це може викликати дисбаланс сил і засобів серед країн акваторії.

У зв'язку з цим для регіону дедалі актуальнішими можуть стати комплекси протикорабельної берегової оборони, прибережна ППО і, не виключаю, що цікавим стане досвід домінування України в Чорному морі за допомогою морських дронів. Коли одна зі сторін, яка навіть, на перший погляд, демонструє миролюбність, починає домінувати у військовому плані, до її надмірної "миролюбності" завжди слід ставитися з побоюванням і готовністю. А в Каспійському морі саме така ситуація і починає вимальовуватися.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело