Чотири головні запитання про Саміт миру: що змінить для України швейцарський форум
Сьогодні у Швейцарії починає роботу Саміт миру, скликаний з ініціативи Києва. Політичний аналітик Шелбі Магід аналізує його плюси і мінуси, відповідаючи на головне запитання: що це дасть Україні?
Майбутній Саміт миру в Україні, організований урядом Швейцарії в координації з урядом України, є найамбітнішим заходом у тривалих зусиллях України з мобілізації глобальної підтримки її бачення справедливого і міцного миру в країні. Зустріч високого рівня у Швейцарії 15 та 16 червня збере глав держав, урядів та організацій разом із метою вироблення спільного розуміння шляху до миру в Україні.
Росії там не буде, а саміт на курорті Бюргеншток над озером Люцерн сам по собі не є мирними переговорами. Проте за цими зборами важливо стежити з двох причин. По-перше, Україна приходить на дискусію в надії заручитися підтримкою мирного плану з десяти пунктів, запропонованого президентом України Володимиром Зеленським у листопаді 2022 року. Не всі десять пунктів будуть на порядку денному у Швейцарії, але деякі послужать відправними точками. По-друге, оскільки участь представників майже дев'яноста країн і організацій підтверджено, саміт може стати чудовою можливістю продемонструвати широку підтримку України з боку незахідних країн, навіть якщо є кілька помітних відсутностей, таких як Китай.
Чого очікувати у Швейцарії?
Майбутній саміт у Швейцарії стане продовженням інших дискусій і зустрічей, які відбулися в Копенгагені, Джидді, Мальті та Давосі. Швейцарський уряд має намір завершити саміт ухваленням підсумкової декларації, яку, як сказав міністр закордонних справ Швейцарії Ігнаціо Кассіс, "в ідеалі" учасники одностайно підтримають.
Хоча Росію не запросили, це не завадило Кремлю заявити, що він не був би присутнім, якби його запросили, і наполягати на тому, що саміт безглуздий без російської присутності.
Незважаючи на неучасть Росії, президент Швейцарії Віола Амхерд заявила, що саміт є "першим кроком" на шляху до встановлення міцного миру. Як пояснив швейцарський уряд, він проводить саміт з метою сприяти глобальному діалогу і поліпшенню перспектив майбутнього рішення шляхом переговорів.
Цей саміт буде зосереджений на трьох пунктах українського мирного плану з десяти пунктів: ядерна безпека, продовольча безпека та звільнення військовополонених і викрадених українських дітей. Ці три пункти були визначені як теми, що можуть призвести до позитивної взаємодії з боку країн з різним рівнем підтримки України. Теми ядерної безпеки та продовольчої безпеки також мають величезне глобальне значення, і їхнє центральне значення для саміту ще більше підвищує шанси на те, що країни, які менш відверто підтримують Україну, захочуть узяти участь.
Хоча на цьому саміті будуть розглянуті тільки ці три пункти, міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба запевнив українців, що уряд не буде відхилятися від усіх десяти пунктів формули миру, зазначивши, що представлення трьох пунктів наразі є тактикою для просування його загальної стратегії, і заявивши, що "стратегічна мета залишається незмінною — виконання всіх пунктів".
Які плюси саміту?
Боротьба України проти Росії не обмежується полем бою. Дипломатичні зобов'язання, світова громадська думка та міжнародна увага — все це впливає на здатність України продовжувати протистояння російській агресії. Саміт дає Україні та її союзникам можливість продемонструвати солідарність усього світу, а також наголосити на впливі війни та злочинів Росії на країни за межами України. Це відбувається в критичний момент, оскільки війна на Близькому Сході домінує в заголовках новин, Україна стикається з небезпечною ситуацією на полі бою, а союзники по НАТО готуються до майбутнього саміту у Вашингтоні.
Вузька увага до трьох пунктів мирного плану також дає Україні більше шансів залучити навіть ті країни, які ближче до Росії. Обрані пункти дають країнам можливість погодитися з українськими принципами, нехай навіть спочатку лише частинами, і почати створювати певний формат, у якому може бути досягнута остаточна угода про припинення війни на умовах, з якими Україна може погодитися і яких дотримуватимуться.
Однією з цілей Швейцарії та України на саміті є максимальна присутність представників з усього світу з акцентом на Глобальний Південь та інші країни, які не входять до найближчих союзників України. Станом на 10 червня свою участь підтвердили майже дев'яносто країн і організацій. Приблизно половина підтверджень надходить з-за меж Європи, включно з Чилі, Таїландом і Кабо-Верде. Однак кілька впливових країн, зокрема Бразилія, Туреччина і Південна Африка, ще не підтвердили свою участь. Індія заявила, що візьме участь, але поки незрозуміло, на якому рівні.
Кремлівські пропагандисти, особливо серед незахідної аудиторії, регулярно пропагують думку про те, що Україна та її західні прихильники перешкоджають досягненню миру за допомогою діалогу. Саміт і роль України в його організації спростовують це твердження. Це також демонструє прихильність України принципам і цілям Статуту Організації Об'єднаних Націй (ООН), на відміну від Росії, яка залишається членом Ради Безпеки ООН, водночас порушуючи Статут своєю агресивною війною і незліченними порушеннями норм і законів.
У чому зворотний бік саміту?
Незважаючи на величезні зусилля України, зокрема великі і пристрасні міжнародні поїздки Зеленського, дзвінки і заяви, що закликають до участі всі запрошені країни та організації, ця мета не була повністю досягнута. Китай був основним напрямком діяльності України, поряд з іншими країнами, які вважалися близькими до Росії. Як удар по Україні Китай заявив, що не буде відправляти свого представника. Інші помітні відсутності — Саудівська Аравія і Пакистан.
Україна вже давно підтримує обережні відносини з Китаєм, намагаючись зблизитися з цією країною і підірвати її "безмежну" дружбу з Росією. Однак, незважаючи на цю історію, дії та риторика Китаю навколо саміту, а також відмова Пекіна від участі в ньому, можливо, стали останньою краплею для Зеленського. На нещодавній зустрічі "Шангрі-Ла" в Сінгапурі український президент звинуватив Китай у спробі зірвати саміт, заявивши, що "Росія, використовуючи китайський вплив у регіоні, а також використовуючи китайських дипломатів, робить усе, щоб зірвати мирний саміт". Він додав, що в України є докази допомоги Китаю Москві у воєнних діях.
Слід зазначити й інші проблеми. Попри серйозне українське лобіювання його участі, президент США Джо Байден не буде на саміті. Сполучені Штати представлятимуть віцепрезидентка Камала Гарріс і радник із національної безпеки Джейк Салліван. Українці мають рацію, вважаючи, що, якби був присутній Байден, до саміту, найімовірніше, було б прикуто більше уваги, а так, критики і пропагандисти скористалися цією історією, щоб говорити про недовіру до саміту з боку США. Але підтримка України не повинна піддаватися сумніву через це. Білий дім виступив із заявою про свою прихильність до України та саміту, і рішення Байдена натомість узяти участь у збиранні коштів на передвиборчу кампанію, хоча й розчаровує, але також зрозуміле в рік виборів. Крім того, очікується, що Зеленський за кілька тижнів візьме участь у саміті НАТО у Вашингтоні.
Що має статися, щоб в Україні був справжній мир?
Тільки Україна може визначити, який вигляд матиме справедливий і стійкий мир. Будь-який істинний мир і врегулювання російської війни мають ґрунтуватися на принципах, які Україна може прийняти і забезпечити їх дотримання. Переговорне припинення вогню або компроміс, який дозволить Росії продовжувати окупувати українську територію і знущатися з українських громадян, не буде прийнятним для Києва, і його не повинні розглядати його прихильники, які розуміють загрозу, яку становить Росія.
Щоб досягти стійкого миру, Україні необхідна постійна підтримка на полі бою, щоб захистити себе і повернути територію, нині окуповану Росією. Зрештою настане час для дипломатії, але Україні необхідно домогтися значного прогресу у військовому відношенні, щоб цей час настав.
І хоча Байден пропустить саміт, він, тим не менш, може зробити значний внесок, ухваливши подальші політичні зміни, які дадуть Україні більше можливостей на полі бою. Нещодавно Байден зняв деякі обмеження на використання Україною американської зброї для нанесення ударів по військових об'єктах у Росії. Це була значна зміна, але обмеження для України завдавати ударів по військових об'єктах у Росії за допомогою американської зброї, як і раніше, занадто великі. Щоб допомогти Україні наблизитися до справедливого і стійкого миру, США повинні усунути ці обмеження, що дасть Україні більшу здатність захистити себе.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.