Загадка ростовського бунту. Що для Путіна означає тюремне захоплення заручників і до чого тут українці
Нещодавній інцидент із захопленням заручників у ростовській в'язниці — не окремо взята акція, вважає політолог, фахівець з Євразії Пол Гоубл у колонці для Jamestown Foundation. Цей випадок відображає системну проблему російської пенітенціарної системи, яка загрожує безпосередньо Кремлю
Шестеро ув'язнених-мусульман у Росії захопили високопоставленого чиновника пенітенціарної служби та охоронця, вимагаючи свободи. Щонайменше троє з нападників були засуджені до тривалих термінів ув'язнення, але перебувають у СІЗО Ростова. Після початку переговорів російська влада відправила підрозділи ОМОН, які звільнили двох полонених і вбили всіх шістьох терористів.
Російські ЗМІ робили акцент на релігійній приналежності ув'язнених, заявляючи, що вони пов'язані з Ісламською державою, й обіцяли розслідування. Але офіційні особи раптово перестали обговорювати ці події через страх, що вони можуть ще більше розколоти російське суспільство. Тюремна сутичка є останньою в серії подій, що відображають підвищену внутрішню нестабільність у Росії на тлі війни проти України, і це все більше привертає увагу російської громадськості.
Дії такої невеликої групи ув'язнених і цілком очікувана відповідь влади можуть викликати враження, що це зіткнення є незначною подією. Однак навіть обмежена кількість доступної інформації розкриває набагато ширші проблеми в російській системі кримінального правосуддя, включно з крайньою переповненістю виправних закладів і серйозною нестачею охорони. Ситуація із заручниками вказує на крах традиційного російського методу управління ув'язненими шляхом використання звичайних злочинців для контролю за політичними. Ця система дедалі більше дає збої через збільшення кількості мусульманських ув'язнених, з одного боку, та українських — з іншого.
Ці проблеми вже впливають на російське суспільство загалом і, безсумнівно, впливатимуть на політичні еліти, оскільки Путін рано чи пізно ослабне і піде зі сцени. Політолог порталу "Клуб регіонів" Сергій Старовойтов каже, що збільшення кількості мусульман у російських в'язницях, від'їзд багатьох етнічних російських злочинців воювати в Україну і приплив етнічних українців у російську пенітенціарну систему означають, що союз між тюремниками та звичайними російськими ув'язненими проти меншин розпався. Отже, контроль над ув'язненими загалом зараз гірший, ніж будь-коли, починаючи з 1990-х років, і це викликає в пам'яті повстання в ГУЛАГу наприкінці життя Сталіна й особливо після його смерті.
Повстання та інші акції в російських в'язницях стають дедалі частішими і часом надзвичайно масовими. Однак більшість із них не привернули уваги, оскільки Москва перестала публікувати більшість даних про пенітенціарну систему, що ускладнило доступ до інформації про те, що відбувається за стінами в'язниць. Нинішній випадок — не виняток, обласні чиновники применшують інформацію про інцидент, заявляючи, що серйозних проблем немає. Але таке замовчування, здається, має зворотний ефект. Воно змусило декого припустити, що Кремль сам організував викрадення, щоб розпалити етнічні почуття й отримати підтримку для подальшого обмеження інформації про ув'язнених і доступу до них. Багато незалежних журналістів і правозахисників почали розслідувати це питання — і дійшли висновку про те, що проблеми Москви з пенітенціарною системою, і без того великі, тільки наростають.
Умови в пенітенціарній системі Росії майже завжди були поганими. Однак зараз вони гірші, ніж десять років тому, тому що Путін скоротив витрати на ув'язнених, закрив деякі в'язниці та створив умови, за яких дії ув'язнених проти охоронців стають дедалі ймовірнішими. Щоб заощадити, Путін збільшив кількість ув'язнених майже у всіх тюремних закладах, що залишилися, одночасно зменшивши кількість охоронців для нагляду за ними. У Ростові в СІЗО, розрахованому всього на 500 осіб, перебувають понад 900 ув'язнених, а охоронців там на 30% менше, ніж раніше. Це означає, що ув'язнені не поділяються залежно від того, чи були вони засуджені, що дає змогу засудженим вербувати тих, хто все ще чекає на суд. Не дивно, що саме ці два фактори, за припущенням експертів, спричинили заворушення серед ув'язнених.
Ще більш важливим фактором, що стоїть за підвищеними проблемами для російської пенітенціарної адміністрації, є зміна складу тюремного "населення" і те, які наслідки це має для відносин між ув'язненими й охоронцями. У минулому охоронці об'єднувалися з винними у кримінальних злочинах і дозволяли їм керувати політичними в'язнями. Хоча це все ще відбувається, баланс тепер змінюється проти кримінальників. За часів Путіна кількість політичних в'язнів зросла, включно з не тільки опозиціонерами, а й з великою кількістю мусульман, які можуть бути винні тільки у сповідуванні своєї віри. Крім того, за останні два роки багато українців потрапили в полон під час повномасштабної війни Путіна і були ув'язнені в російські в'язниці. Чисельність цих груп особливо велика в Ростові, де ув'язнені-мусульмани становлять щонайменше 20 відсотків утримуваних, а українців — стільки ж, якщо не більше.
Водночас добровільно поїхали в Україну багато кримінальників — тобто ті, на кого охорона дивилася як на потенційних союзників.
Усі ці тенденції вказують на збільшення проблем у пенітенціарній системі, включно з корупцією, оскільки охоронці намагаються поліпшити власне становище, укладаючи різного роду угоди. Ці події починають виходити і за стіни в'язниць. Майже всі ув'язнені мають сім'ї, а також співвітчизників і одновірців, які переживають за них. Тому Москва применшує будь-які конфлікти і розгортає кампанії проти політизації збоїв у пенітенціарній системі. Однак багато з цих зусиль були невдалими, включно з рішенням не видавати тіла загиблих — дією, що лише привертає увагу та посилює гнів. Ці розчарування зараз поширюються на людей, не пов'язаних безпосередньо з ув'язненими, але занепокоєних тим, чим можуть загрожувати повстання у в'язницях у майбутньому. Деякі, зокрема, депутати Думи, навіть вимагають звільнення тюремних чиновників — вимоги, які Кремлю буде важко виконати.
Унаслідок чого російські пенітенціарні установи, які тривалий час були першою лінією захисту московського режиму від будь-яких викликів, стають менш ефективними і додають проблем до тих, з якими вже стикається Кремль.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.