Генерал-вбивця чи жертва медіа: як прибирали генерала Содоля і чому була така реакція ЗМІ

Відставка генерала Содоля

З однієї сторони, тут можна взяти простий як двері приклад – якщо він викликає настільки гостру негативну реакцію в середовищі наших військових, ну значить, є за що звільняти.

Бо є ж когорта генералів, які просто тихо пішли у відставку, і їх медійно ніхто не чіпає, наприклад, Наєв як попередник Содоля на посту Командувача Об’єднаними силами ЗСУ.

Але проблема саме в тому, ЯК це було зроблено (тобто медійно оформлено відставку Содоля).

В межах саме цього викладу обмежусь пропозицією подумати над тим, що сам по собі посил "український генерал вбив своїми діями наших солдат більше, аніж будь-який російський генерал" — було б непогано підкріпити фактологічними цифрами.

Або ж бути обережнішими в його поширенні, бо інакше так ми "війну на виснаження" в моральному плані взагалі не витягнемо.

Ну і ще, заодно пропозиція в сегменті логіки – задуматись над тим, що в нас жоден із воєначальників не має влади автономно планувати будь-які операції, надто ті, що несуть високий ризик, особливо у втратах особового складу. Такі операції можуть санкціонуватись хіба що на рівні вищого воєнно-політичного керівництва.

По можливостям виправити взагалі ситуацію зі стилем командування шляхом "омолодження" покоління генералів

В нас може не бути просто матеріалу, щоб цієї цілі досягнути.

До лютого 2022 року наша армія наступальні операції під час навчань не відпрацьовувала.

Максиму Клаузевіца про "тертя", тобто про критичне накопичення помилок по мірі затягування тривалості війни – ніхто не скасовував.

Та і врешті, у нас всі "любителі правди" забувають повідомити своїй аудиторії один гіркий факт – ми в рази відстаємо від російської армії за ступенем озброєності, моторизації і вогневої потужності, як приклад – нашій армії доводиться використовувати навіть гармати Д-44, котрі виготовлялись ще у 1940-х роках, тому мають буквально пам’ятати Сталіна.

Як за таких умов тримати оборону без втрат та необхідності відходити на безпечніші позиції – воєнні теоретики ще не придумали.

Наше стратегічне положення в разі втягування військ Північної Кореї у війну проти України,

з поправкою на усі зовнішні фактори, на цей момент можна описати простим та емоційним – "Ми влипли".

Що стосується лінгвістичних моментів – коли русскім треба, то вони можуть навіть власну лексику забути, коли в них стоїть задача командувати іноземним контингентом. Для ілюстрації можна погуглити хоча би, що це за "камбуля" така.

Але не все так сумно. Наприклад, ми всі дожили до тої пори, коли навіть серби стали на індустріальні рейки того, що продавати снаряди для знищення русскіх братушек значно вигідніше, аніж імітувати дружбу з ними.

По нашим операціям по тимчасово окупованому Криму

Реально найцікавіше в плані "каміння з неба окупантам", схоже, відбувається взагалі без анонсів та особливої ретроспективи у відкритих джерелах.

Як ілюстрація – дані з відкритих джерел дозволяють припускати, що використання Україною надводних дронів з опцією постановки морських мін взагалі спричинило "тактічєскоє отступлєніє" ядра ЧФ РФ із т.о. Севастополя до Новоросійська в листопаді 2023 року, але на цей факт і зараз рефлексують переважно ворожі джерела.

По "мирним пропозиціям" Трампа

Теж насправді не все так сумно, як видається на перший погляд.

Якщо подивитись на публічну складову аналітичного забезпечення політикуму на Заході в контексті війни РФ проти України, то там бідність цього забезпечення вкрай разюча.

І на цьому тлі просто схвалення у того ж Трампа можуть викликати будь-які пропозиції, які передбачають хоч якусь динаміку процесів.

А не очевидні висновки в дусі "Україну чекає тяжка зима, тому їй треба більше ППО". От реально, як ми без них би не здогадались!

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело