Де вирішує один, там немає грошей: у чому секрет успіху багатих країн
Чому одним країнам вдається бути багатими, а інші не можуть вилізти із бідних? Аналітик Валерій Пекар вважає, що весь секрет тут — у способі вирішення складних проблем, які постають перед будь-якою державою.
Цілу полицю у моїй книжковій шафі займають книжки, присвячені лише одному питанню: чому одні країни багаті, а інші бідні.
Якщо відкинути тимчасові сплески багатства, породженого найбільш популярним на цей момент природним ресурсом (сьогодні це нафта, а вчора і завтра щось інше), то відповідь висловлена по-різному, але суть одна.
Багаті країни є багатими, бо, коли у них є складні проблеми (а в кого їх нема?), вони застосовують для їх вирішення такі підходи:
- застосування правил розв'язання проблем;
- розв'язання проблеми спеціально підготовленими для цього людьми;
- консультування з тими, хто знає (експерти);
- консультування з тими, чиїх інтересів торкається (стейкхолдери);
- залучення до розробки рішень людей з різним фахом та поглядами (інклюзивність);
- перенесення розгляду проблеми поближче до самої проблеми (децентралізація);
- дослідження варіантів;
- дискусії (колегіальність)
тощо.
Бідні країни є бідними, бо, коли у них є складні проблеми (а в кого їх нема?), вони застосовують для їх вирішення такий підхід:
- ухвалення рішень лідером на основі інтуїції та консультацій з кількома людьми, яким він/вона довіряє, але які нічого не знають про проблему.
Все решта є наслідком. Ви скажете, що причини бідності країн полягають у незбалансованих бюджетах, боргових ямах, провальних політичних авантюрах, сумнівних ідеологічно мотивованих економічних експериментах, непотрібних війнах, жадібності політиків, олігархічних впливах, корупції тощо. Але все це є наслідками вищенаведеного.
Я дуже спростив, але, сподіваюся, пояснив доступно.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.