Де вирішує один, там немає грошей: у чому секрет успіху багатих країн

Цілу полицю у моїй книжковій шафі займають книжки, присвячені лише одному питанню: чому одні країни багаті, а інші бідні.

Якщо відкинути тимчасові сплески багатства, породженого найбільш популярним на цей момент природним ресурсом (сьогодні це нафта, а вчора і завтра щось інше), то відповідь висловлена по-різному, але суть одна.

Багаті країни є багатими, бо, коли у них є складні проблеми (а в кого їх нема?), вони застосовують для їх вирішення такі підходи:

• застосування правил розв'язання проблем;
• розв'язання проблеми спеціально підготовленими для цього людьми;
• консультування з тими, хто знає (експерти);
• консультування з тими, чиїх інтересів торкається (стейкхолдери);
• залучення до розробки рішень людей з різним фахом та поглядами (інклюзивність);
• перенесення розгляду проблеми поближче до самої проблеми (децентралізація);
• дослідження варіантів;
• дискусії (колегіальність)

тощо.

Бідні країни є бідними, бо, коли у них є складні проблеми (а в кого їх нема?), вони застосовують для їх вирішення такий підхід:

• ухвалення рішень лідером на основі інтуїції та консультацій з кількома людьми, яким він/вона довіряє, але які нічого не знають про проблему.

Все решта є наслідком. Ви скажете, що причини бідності країн полягають у незбалансованих бюджетах, боргових ямах, провальних політичних авантюрах, сумнівних ідеологічно мотивованих економічних експериментах, непотрібних війнах, жадібності політиків, олігархічних впливах, корупції тощо. Але все це є наслідками вищенаведеного.

Я дуже спростив, але, сподіваюся, пояснив доступно.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо

Ключ до перемоги — нова країна. Як перетворити Україну з монархії на республіку