Допомогти Україні пережити зиму: про що має подбати саміт НАТО
Сьогодні у Вашингтоні починається ювілейний саміт НАТО. Політолог Олександр Габуєв у колонці для Financial Times окреслює два головні завдання цього заходу: допомогти Україні пережити зиму і знайти протиотруту від Путіна.
Коли лідери НАТО зустрінуться у Вашингтоні 9 липня, ключовою темою стане підтримка України та посилення військового стримування Росії. Оскільки ситуація на полі бою поступово змінюється на користь Москви, основна увага буде зосереджена на нагальних потребах Києва, а також на необхідності збільшення витрат Європи на оборону. Проте НАТО також необхідно обговорити і вжити заходів щодо нових небезпечних способів, які Володимир Путін знаходить для нав'язування витрат США та їхнім союзникам — з потенціалом руйнівних побічних ефектів, які перебувають поза чиїмось контролем.
На третій рік війни проти України, яку Кремль сприймає як лише одну з ланок у своїй ширшій конфронтації із Заходом, заподіяння болю прихильникам Києва стає дедалі пріоритетнішим завданням для Путіна. Кремль хоче призначити ціну за щораз більшу участь НАТО у війні на боці України — як стримування, так і як помсту. Останнє рішення Білого дому дозволити Києву використовувати західну зброю великої дальності для ударів усередині самої Росії, за межами окупованої території України, а також нещодавні удари українських безпілотників по радарах, які є частиною російської системи раннього попередження про ядерний напад, спонукають Путіна діяти сміливіше, ніж будь-коли.
Від самого початку війни головною турботою Заходу було можливе застосування ядерної зброї. Не дивно, що Кремль знову б'є в пошарпаний барабан ядерної ескалації. Москва почала навчання із застосуванням тактичної ядерної зброї, а Путін публічно говорить про те, що може зробити російську ядерну доктрину більш наступальною. Проте ризик фактичного застосування нижчий, ніж був восени 2022 року після того, як Україна домоглася успіхів на полі бою. Оскільки перспективи для Росії зараз більш сприятливі, малоймовірно, що Путін скористається найпотужнішим інструментом, наявним у його розпорядженні, — тим, який краще використовувати як остаточну страховку від поразки.
Але в Путіна є й інші засоби. Наразі основним інструментом Москви для ескалації є використання ракет і безпілотників проти енергетичної інфраструктури України. Масштабована навесні авіаударна кампанія вже знищила більше половини генерувальних потужностей України. Ремонт деяких електростанцій займе роки. З настанням зими великі населені пункти зіткнуться з перспективою замерзання і відключення електроенергії. Путін прагне не тільки вирубати військові заводи в Україні, а й погнати мільйони нових біженців на Захід, чинячи тиск на Європу і допомагаючи політикам, які хочуть покласти край втручанню Заходу у війну.
Ще є російська диверсійна кампанія в Європі. Російська розвідка зайнята відстеженням промислових і логістичних активів, які мають вирішальне значення для виробництва і транспортування зброї в Україну. Водночас Кремль використовує мережі західної організованої злочинності для вбивства зрадників і переслідування російських дисидентів. Це є результатом багаторічних зусиль Росії використовувати розбіжності в західних суспільствах. Тепер, коли Кремль спостерігає за гнівом молоді на Заході, спричиненим війною в Газі, він бачить багате на мішені середовище.
Нарешті, Росія готова поділитися своїми чутливими військовими технологіями з противниками Заходу. Крім попередніх передач проєктів озброєнь Китаю та Ірану, Путін нещодавно уклав оборонний пакт із Північною Кореєю і може допомогти Пхеньяну активізувати його ядерну і космічну програму. Раніше Путін розмірковував про потенційну передачу зброї будь-яким силам, що протистоять Америці, — як-от хусити в Червоному морі. Підхід Кремля свідомо нерозважливий, і Путін описує його як відповідну реакцію на західні постачання Києву зброї. Проблема в тому, що ці дії можуть створити ситуації, що перебувають поза контролем Кремля.
Відповідь НАТО має виходити за межі зусиль зі зміцнення протиповітряної оборони України, яка буде обмежена вузькими місцями у виробництві та власними потребами альянсу. Необхідно розробити плани, які допоможуть Україні пережити зиму, і підготуватися до можливої хвилі біженців. Крім повернення до військового стримування, Захід має посилити свої можливості у сфері контррозвідки, боротьби з тероризмом і організованою злочинністю. Саме сполучну ланку цих трьох світів Росія мріє перетворити на свою зброю.
Нарешті, НАТО має повернути собі контроль над управлінням ескалацією в цій війні. Варто чесно обговорити межі прямої участі НАТО і домовитися про те, як говорити про них публічно. Якнайбільше делікатних кроків слід робити далеко від уваги громадськості, щоб не підживлювати завзяття Путіна до відплати. Але канали для обговорення зниження ризиків із Москвою мають залишатися відкритими.
Конфлікт між Росією і Заходом стає ще більш небезпечним і непередбачуваним. Шлях до осмисленої дипломатії, як і раніше, закритий. А відповідальне управління ризиками необхідне як ніколи.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.