Гроші як паливо війни. Коли розвалиться економіка Росії?

Про економічні рецепти перемоги (до Дня державності).

Мало хто буде сперечатись з тим, що літаки, танки та стрілецька зброя перед своєю появою на фронті, як правило, існували у грошовій формі. Гроші – це паливо війни, без них війни не буває. Тож, крім фізичної перемоги на полі бою, потрібно приділяти значну увагу економічній складовій, яка підживлює військову машину ворога. Тож розберемось, що там в агресора з економікою та фінансами.

За офіційною інформацією російського уряду, темп зростання ВВП із січень по травень цього року склав 5%, при річному прогнозі в 2,8%. Інфляція в червні 2024 року досягла 8,6% в річному вимірі. Обидва показники вказують на те, що економіка РФ далека від катастрофи. В мене немає 100% довіри до цих цифр, втім оцінок з інших джерел не маємо. Очевидно, що і зростання ВВП є більшим за прогноз, та й інфляція – це не турецькі 71,6%. Враховуючи, що РФ втратила зовнішню кредитну підтримку (КНР, КНДР, Куба та РБ – погані кредитори), варто придивитись до економіки агресора, зрозуміти, як вона працює і що там можна зламати.

Якщо заглибитись у статистику росіян для внутрішнього користування, то стає зрозумілим, що зараз економіка агресора тримається на трьох китах:

• видобуток енергетичної сировини (історичний тренд);
• обробна промисловість (пожвавлене державними витратами);
• будівництво (державні витрати плюс проектні та іпотечні схеми фінансування).

Тож коротко розберемо кожний напрямок.

Енергоносії

Якщо подивитись на графік цін BRENT та URALS, то можна відразу помітити дію санкцій. Від початку війни було щонайменше 6 періодів, коли порушувалась кореляція між цінами BRENT та URALS, а дисконт між ними суттєво зростав. Втім кожного разу росіяни за 3-4 місяці швидко адаптувались до санкцій, і ринок вже у 2024 році рухався вище цінового максимуму, який встановлений для російської нафти міжнародними партнерами України на рівні 60 доларів за барель (див. графік).

На користь санкцій варто зазначити дві тенденції.

По-перше, періодичне збільшення дисконту – це удар по російському бюджету. Не було б санкцій – не було б дисконту між BRENT та URALS і росіяни отримували б більше коштів, ніж вони отримали по факту.

По-друге, санкції та атаки на російські НПЗ сильно змінюють обсяги експорту російської нафти. Якщо в 2022 році РФ експортувала 4,78 барелів в день, то у 2023 році – вже 4,59. В 2024 році в них відбувся сплеск експорту на початку року і далі було його поступове зниження. Поки що найгіршим для росіян місяцем 2024 року можна вважати червень.

Тож санкції працюють, але не в тій мірі, яка могла б відчутно розбалансувати фінансову систему РФ.

Обробна промисловість та будівництво – кейнсіанські рецепти

За рахунок продажу нафти росіяни продовжують підтримувати у відносно ліквідному стані офіційні резерви та доформовувати неофіційні резерви. Наявні резерви та субсидії з нафтової галузі йдуть на державні витрати, які спричиняють піднесення обробної промисловості, в основному за рахунок ВПК. Нічого нового в цьому рецепті немає, винайшли його дуже давно, а виклав в своїх працях Дж. М. Кейнс у 40-их роках ХХ ст. Але кейнсіанський вічний двигун може працювати тільки тоді, коли є його фінансування, причому фінансування не може тривалий час відбуватись за рахунок емісії грошей центральним банком, інакше економіка захлинеться інфляційними ризиками. Для РФ зараз це суттєва проблема, оскільки резервів не вистачає на всіх бажаючих отримати державні замовлення, інвестиції та гарантії. Влада активно закликає приватних інвесторів інвестувати в економіку, оскільки вже є розуміння, що власних коштів надовго не вистачить, а КНР, КНДР, Куба та РБ з Іраном – погані кредитори. Короткочасне економічне диво на кейнсіанському двигуні в РФ поки що може підживлювати нафтова галузь, але її масштабів також не вистачає на всіх.

Будівництво в РФ зараз спирається не тільки на систему інфраструктурних проектів, але і на відносно розвинений іпотечний ринок. Галузь переживає такі симптоми захворювання, як: нестача кадрів, зростання собівартості квадратного метра та перегріта система фінансування первинного ринку. Втім іпотека – це лише важіль в системі державних витрат, який знову ж таки наповнюється грошима державних російських банків.

Коли розвалиться російська економіка?

Через санкції та корумповану систему управління російська економіка зараз знаходиться в значно гіршому стані, ніж у 2019-2021 рр. Для початку кризи цілком буде достатньо такого собі "пострілу Аврори" – шоку, який змусить економічних агентів змінити лінію поведінки та викличе панічні настрої. Прикладом є реакція населення та бізнесу на бунт Пригожина. "Пострілом Аврори" для початку кризи може бути: обвальне падіння цін на нафту (варіант розпаду СРСР), смерть Путіна або початок відкритої війни між його оточенням, велика техногенна катастрофа і т.д.

Втім, мушу визнати, що якщо просто сидіти і очікувати, коли росіяни самі собі організують кризу або коли це зробить колективний Захід, то це може зайняти багато часу, якого у нас немає. Тому над економічною кризою в РФ варто попрацювати. Потрібно вживати активних заходів, які стануть каталізаторами негативних процесів всередині РФ.

1. Організація кризи в нафтовій галузі. Нафтова галузь залишається постачальником ресурсів, які підтримують профіцит фінансів і вмикають мультиплікативне пожвавлення економіки через обробну та будівельну галузь. Ліквідація лідерських позицій нафтової галузі в РФ має стосуватись не тільки цін, але й її спроможності здійснювати значні обсяги експорту.

Санкції мають бити по цінах і обсягах експорту нафти в бік цивілізованого світу, а військові операції – здебільшого по обсягах. Для РФ має значення не ціна URALS, а виторг, тобто ціна, помножена на обсяг експорту. Обсяг може зменшуватись не тільки під тиском санкцій, а й, наприклад, під впливом активних заходів: вихід з ладу нафтових сховищ, пошкодження трубопроводів, природні катастрофи в місцях видобутку і т.д. Прикладів таких заходів багато, але вони повинні мати більший масштаб, щоб відображатись на економічній статистиці по РФ.

Окремо слід поглиблювати санкції щодо розрахунків за експортовану нафту. Прагнення РФ вести розрахунки в національних валютах з метою обходу санкцій призвело до істотного уповільнення таких розрахунків. Показовим прикладом є ситуація в Індії, де обсяг коштів, які там застрягли, вже оцінюється в 50 млрд доларів. По суті, це є наочною ціною відмови РФ від долара США та євро. Тож на папері нафтові компанії звітують про обсяги експорту з РФ, але кошти за експортовану нафту не отримують. Повторення індійського прикладу з КНР та іншими країнами було б цікавим прецедентом для ізоляції нафтової галузі РФ.

На жаль, неочікувано загальмував проєкт окремого податку на торгівлю російською нафтою. Такий спецподаток на агресію пропонували на самому початку війни, але потім відкинули ідею як таку, що буде довго реалізовуватись в ЄС, та віддали перевагу ціновій стелі. Але оскільки війна затягується, то ідею з податком варто реанімувати в новому форматі. До бенефіціарів цього податку варто залучити не тільки Україну, але й екологічні фонди країн ЄС та НАТО. Прогнозую, що найближчим часом танкери з російською нафтою почнуть тонути, а це завжди великі екологічні збитки.

Окремий удар може бути нанесений по тіньовому танкерному флоту. Росіяни активно відхрещуються від нього, але в його існуванні ви можете не сумніватись. На 14/07/2024 ціна URALS становила 81,47 доларів за барель при ціновій стелі 60 доларів. Тож нафту за ціною, вищою за дозволену, активно вивозили морем. Також варто звернути увагу на раптове зростання дисконту між BRENT та URALS в травні – червні 2024 року, коли США запровадили санкції проти перевізників нафти, зупинивши приблизно 50 танкерів. Але цей ефект протримався рівно 2 тижні, після чого дисконт почав знову знижуватись. Тож росіяни адаптувались і, вочевидь, замість виявлених кораблів тіньового флоту зафрахтували нові.

В цілому, шматування всіх ланцюжків нафтової галузі РФ (від видобутку до експорту) може скоротити експорт російської нафти з 4-5 млн барелів в день до 2-3 млн барелів на день, а це вже не дозволить агресору поповнювати резерви і переносити мультиплікативний ефект від заробляння на нафті на інші галузі.

2. Обрізання резервів. Замороження міжнародних резервів РФ та коштів частини російських державних компаній – це цікавий досвід для росіян, який прирівнює їх до Ірану. Втім, російські резерви зараз варто розглядати як сукупність таких складників:

• заморожені резерви ЦБР, Фонду національного добробуту та інших фондів за межами РФ;
• наявні резерви ЦБР та інших фондів за межами РФ, якими чиновники РФ можуть розпоряджатись (як правило, це резерви в юанях або в місцевих валютах);
• наявні неофіційні резерви за межами РФ, які формувались істеблішментом країни з 2000 року і по своїй суті є вкраденими коштами.

З першим складником все є більш менш зрозумілим: по суті, ці кошти вже не належать РФ, хоча юридично за нею числяться. У всякому разі, РФ ними точно не може розпоряджатись і пускати на власні потреби. А от з двома іншими компонентами є проблеми.

Частина резервів РФ в КНР в юанях не може бути миттєво вийнята, оскільки обслуговує торгівлю між двома країнами. Та і виникає питання: ці юані у власності РФ мають бути переведені в яку валюту? Бо немає в світі більш ліквідної валюти, країна-емітент якої була б дружньою до РФ, ніж юань. З іншого боку, РФ з цією війною в Україні стає все більшою проблемою для КНР, яка терпить збитки від санкцій і для якої торгівля з США та ЄС в 10-12 разів важливіша, ніж торгівля з РФ. Причиною збитків є РФ, причому останнім часом ці збитки не тільки від санкцій, але вже й репутаційні. Навіщо компартії КНР бути причетними до насильницьких дій РФ на території України? Це питання все частіше ставлять в Пекіні, де розуміють, що для РФ Пекін залишається монопольним покупцем останньої інстанції. Завдані китайцям збитки можна компенсувати не тільки зрівнянням експортних цін на газ до КНР з внутрішніми цінами на газ в РФ, а й, наприклад, конфіскацією російських резервів в юанях. Реалізація цього сценарію вже залежить від ефективності української і західної дипломатії в КНР, а саме від того, наскільки точно вдасться дипломатам донести до китайських комуністів ідею, що вся провина за збитки через санкції лежить не на Заході, а виключно на невгамовній РФ. Очікувати замороження резервів РФ в КНР в тому вигляді, як це відбулось в ЄС та США, не варто, але індійська модифікація "дружнього замороження" цілком можлива.

Неофіційні резерви становлять сьогодні справжню проблему. Росіяни не тільки використовують накрадені кошти для інвестицій в економіку РФ, але і для обходження санкцій. Звідки, по вашому, взялось 100 танкерів тіньового флоту, або яким чином РФ обходить санкції по ВПК та технологічному устаткуванню. Наші союзники (здебільшого випускники Стенфорду, Кембриджу та Оксфорду) не розуміють, що, по суті, мають справу з пітерськими бандитами, для яких статус общака вищий за офіційні ЗВР центрального банку країни, та і сам общак більший. В перспективі 3-5 років від ефективності розшуку і конфіскації російських неофіційних фондів буде залежати майбутнє не тільки України, але і Східної Європи. Якщо з російськими ЗВР все зрозуміло, і нашими дипломатами у США та Канаді можна тільки пишатись, то от з неофіційними фондами в нас поки що повний провал. Для початку, радив би не призначати на високі державні посади людей, які приймали участь у російському ландроматі (відмиванні російських грошей) в Україні, Молдові та країнах Балтії, а вже призначених – негайно звільнити. Потрібно пришвидшити ідентифікацію, облік і розслідування ландроматних справ. Ниточки від російського "Газпрому", "Роснефти" і навіть канцелярії Путіна до віл на Кіпрі, Ніці, Монте-Карло та інших курортах часто проходили через українські, молдовські та балтійські банки. Ці ниточки мають опинитись в руках слідчих і привести нас до активів, які мають бути конфісковані. Мені дуже шкода, але ні нам, ні нашим союзникам тут похвастатись немає чим. На мою думку, "опрацювання" активних заходів по неофіційним фондам РФ є зараз більш важливим, ніж заходи по штучному згортанню нафтової галузі РФ. Оскільки такі фонди є свого роду буфер-запасом, який дозволяє Путіну пом’якшувати санкційні удари по ціні та обсягах експорту нафти, і це показав весь 2022-2023 рiк.

3. Відлучення від технічного прогресу. Звіряча поведінка путінців в Україні показує, що вони все ж таки застрягли на якомусь початковому етапі еволюційного розвитку, а мавпоподібним – високі технології ні до чого. Росіяни дуже мало виробляють власних продуктів, які розраховані на кінцеве споживання. Тимчасове піднесення ВПК, машинобудування та інших складних галузей не гарантує їм технічного лідерства. Тим більше, що літаки з імпортозаміщеними деталями падають, кораблі тонуть, а якась частина продукції, яку вони називають російською, на 95% виробляється з контрабандних деталей. Відлучення росіян від прогресу має продовжуватись, причому краще, щоб це було саме в сегменті устаткування для виробництва, а також для промислового або комерційного транспорту і зв’язку.

Помилка України і союзників у 2023 році полягала в тому, що санкції сприймались як вирок, який має бути виконаний. Проте в економіці юридична логіка не працює. Заборона або обмеження викликає зворотню реакцію, і ворог швидко адаптується. Тому санкційна гра нагадує гру в шахи. Не існує якихось 1-2 санкцій, які б могли через місяць пустити економіку РФ по світу в лаптях. Та і самі по собі санкції без підтримки активних силових заходів впливу, а також без штучного скорочення всіх видів російських резервів не зможуть бути ефективними. Комплексність, своєчасність, зацікавленість союзників (зокрема матеріальна) та безперервність – ось в чому рецепт перемоги на зовнішньому економічному фронті.

Я думаю, Україна та союзники мають непогані шанси досить оперативно загнати РФ у глухий економічний кут. Зараз видно, що Путін кудись поспішає. Безглуздий візит Орбана в форматі Київ-Москва-Пекін, звірячi теракти в Києві та в інших містах України, орієнтовані на залякування українців, численні скарги російських експортерів на розрахунки з КНР, невдалий травневий візит Путіна до КНР і т.д. – забагато цих факторів, показують що Кремлю потрібна передишка. Тож, основне завдання на найближчі три місяці – підсилити активні заходи впливу по нафті, резервам і технологіям. Підсилення боротьби на економічному фронті збереже багато життів наших громадян. А от для остаточної перемоги варто позбавити шахіста-агресора не лише кількох ключових фігур, а й частини кінцівок, що не можна було грати тими фігурами, що залишились.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело