П'ять способів стати кращими: що не так з Україною і що пропонує виправити Пенні Пріцкер
Залишаючи пост економічного куратора України, Пенні Пріцкер залишила нам п'ять порад — як переломити ситуацію на краще. Аналітик Анатолій Амелін перераховує їх — і не може зрозуміти, чому ми не можемо самі усвідомити і виправити ці очевидні речі?
Що з нами не так?
Пані Пріцкер минулого тижня презентувала своє бачення Плану відновлення України (!)
З цього плану видно наші ключові слабкості та імпотентність у визначенні своєї долі.
Отже, що з нами не так?
- відсутність уміння планувати, мислити системно та стратегічно;
- відсутність компетенцій підготовки та управління проєктами;
- відсутність бажання боротися з корупцією та усувати її причини (показуючи лише видимість боротьби з її наслідком);
- системна боротьба з приходом іноземного капіталу;
- i видавлювання всіляко українців за кордон.
Це все випливає зі згаданого плану:
https://www.brookings.edu/…/2024731_Falk_TheFuture…
Основні пункти плану:
- Ми маємо мати єдиний (!) проєкт планування реконструкції України (простими словами — парасольковий план, загальна стратегія, а не десятки фрагментарних, не пов'язаних один з одним планів та стратегій).
- Нам потрібно швидке (!) збільшення кількості готових проєктів (навчитися готувати проєкти, мати достатню кількість професійних проєктних менеджерів, аналітиків та єдині стандарти для підготовки проєктів).
- Антикорупційні реформи (тут широке поле, яке починається із судової реформи, продовжується цифровізацією всіх процесів із мінімізацією людського чинника та невідворотністю покарання).
- Міжнародні інвестиції в Україну (передбачуваність та стратегія розвитку країни, створення цікавого інвестору бізнес-клімату: податкова система, просте мінімальне регулювання, захист приватної власності та інвесторів, припинення кошмарингу бізнесу). Світовий банк оцінив витрати на відновлення України у 486 мільярдів доларів, навіть не враховуючи хвилі російських енергетичних атак.
- Повернення українців з-за кордону (мій головбух мене вчила: "Риба шукає де глибше, а людина — де краще"). В Україні люди — не цінність, а ресурс для чиновників. Гарантувати безпеку та підтримку молодим батькам…
…
Що з цього виглядає складним чи неможливим?
З нами все нормально?
Як мовиться, "хто хоче — шукає можливості, хто не хоче — знаходить виправдання"…
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.