Переполох у Суджі: як 300 українських бійців викликали паніку в Курській області
Росії пора звикати до вторгнень на її територію, попереджає військовий оглядач Олександр Коваленко, аналізуючи прорив до Суджі в Курській області. У не особливо хитромудрі ігри російського командування можна грати удвох — але болючіше від цієї гри тому, хто напав першим, а не тому, хто захищається
У Брянській, Бєлгородській і Курській області фіксується перекидання резервів РВВ у Суджанський район Курської області...
У сенсі, перекидання резервів у Суджанський район Курської області? Але ж кордон не прорвали і всі атаки укронацистів відбиті ж? Чи насправді не зовсім так?
Окремо хочеться зазначити, що МО РФ зізналося, що візит у Курську область відбувався щонайменше у трьох точках. Це у напрямку на Николаєво-Дар'їне, на Олешню і безпосередньо на Суджу по трасі Р-200. Причому обмеженими силами в кількості до 300 к/с.
Тобто, фронт охоплення становить 24 км, і це не 50 тис. о/с, як було у ГВ "Північ" у травні при початку Харківського перформансу, не 30 тисяч і навіть не 3 тисячі. Це 300 осіб. А що було б, якби було 3 тисячі? Суджа НАШ?
Хочу звернути увагу й на те, що Суджа розташована за 8 км від кордону з Україною і до неї веде пряма траса Р-200 без жодних перешкод у вигляді сіл і н.п. Сам н.п. розділений на кілька частин річкою-вонючкою Суджа і, неймовірно, але більша частина цієї хацапетівки — правим берегом. Але це все — думки вголос.
Ну, а так, загалом, так, російському військово-політичному командуванню слід звикати, що в їхні не особливо хитромудрі ігри можна грати удвох. Але болючіше від цієї гри і репутаційних втрат більше тому, хто напав першим, а не тому, хто захищається.
Санітарній зоні на території Росії бути? Ні, не так... Санітарній зоні на території Росії — БУТИ!
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.