Два шанси захистити Покровськ. Що можуть зробити ЗСУ для стримування військ РФ

На Покровському напрямку, очевидно, противник завершує виконання завдань першого етапу своєї Покровської наступальної операції. І, найімовірніше, найближчим часом проведе певне перегрупування сил й засобів у межах смуги дії свого угрупування військ (УВ) "Центр":

• передовим підрозділам 2-ї загальновійськової армії (ЗВА) противника вдалося нарешті не тільки повністю ліквідувати плацдарм ЗСУ на східному березі р. Вовча, а прорватися відчутно на захід від неї за напрямком Новоселівка Перша – Комишівка. Зокрема, підрозділи 27-ї мотострілецької дивізії (мсд) та 114-ї окремої мотострілецької бригади вийшли на рубіж Миколаївка – Птиче й зараз, очевидно, готуються до прориву на північну околицю м. Соледар, а головне — спроби пробитися з півночі до дороги Карлівка – Селидове;
• своєю чергою північніше — у смугах дії 15-ї та 30-ї окремих мотострілецьких бригад противника, посилених визначеним комплектом сил та засобів зі складу його 1-го армійського корпусу (АК), безпосередньо на Покровському напрямку йому вдалося вийти на рубіж Гродівка – Новогродівка.

Свої головні зусилля у цій смузі противник зосереджує на веденні практично безперервних атакувальних\штурмових дій за напрямками: Журавка – Промінь (ціль — пробитися на південні околиці Мирнограду), а також Миколаївка – Новогродівка, Миколаївка – Маринівка (мета подвійна — вихід на північну околицю м. Селидове та подальше просування у напрямку на м. Покровськ вздовж залізниці).

Навіщо противнику це локальне перегрупування та чим воно викликане?

По суті, двома речами, або, краще сказати, двома шансами українського командування на стабілізацію ситуації щодо принаймні Покровського напрямку…

Шанс №1

Я б назвав його "невивчений урок", або "перенос".

Річ ось в чому. На Покровському напрямку ЗСУ, очевидно, таки мають шанс пригальмувати, а потім й взагалі зупинити противника завдяки одному важливому чиннику — "природним умовам", а саме — очевидній наявності певних завад та перешкод для планомірного й поступового просування військ противника, які пов'язані із наявністю у смузі його наступальних дій своєрідного бар'єрного рубежу, який пролягає по річках Журавка та Казенний Торець, й цілого каскаду невеликих ставків та водосховищ, з ними пов'язаних.

Але для того, щоб таки дійсно зупинити ворога на підступах до Покровська, потрібно принаймні мати на умовному відрізку Єлизаветівка – Селидове ПІДГОТОВЛЕНІ та розвинуті оборонні позиції (зокрема в інженерно-фортифікаційному плані, включно з районами встановлення МВЗ) як систему взводно-ротних опорних пунктів, облаштованих батальйонних районів оборони, відсічних позицій, замаскованих та укритих вогневих позицій для артилерії, бронетехніки та інших засобів ураження.

Я дуже сумніваюсь, що все це там на цей час є…

Облаштування повноцінних першої та другої позицій головного рубежу оборони, не кажучи про його інші елементи, у ситуації безпосереднього зіткнення із противником, який до того ж має суттєву перевагу в критично-важливих типах засобів ураження (авіаційний компонент, артилерія, а місцями й ударні БпЛА тактичної зони), й загалом у загальній кількості сил та засобів — малоймовірне.

Тому, найімовірніше, зупинити противника на цьому рубежі — не вийде. Тим більше, його передові підрозділи вже ведуть бойові дії у с. Красний Яр (якщо вже не північніше) й у с. Гродівка.

Окрім цього, його передові підрозділи продовжують "тиснути" в районі хуторів Новоторецьке та Свиридонівка. Тобто вже безпосередньо на цьому гіпотетичному рубежі оборони.

Отже, можемо констатувати, що противник ВЖЕ вийшов на цей "гіпотетично-стабілізаційний" рубіж, причому одразу в кількох місцях, й активно намагається прорватися вже ЗА нього. І, відповідно, згаданий мною шанс його утримати, як на мене, "стремится к нулю"… Однак, якщо це все ж-таки станеться, це буде справжнім (черговим) дивом ЗСУ.

Шанс №2

Він пов'язаний із м. Селидове.

Очевидно, що будь-який майбутній рух противника у бік м. Покровськ буде пов'язаний із необхідністю для його командування здійснити цілий комплекс заходів, який у військовому мистецтві зазвичай називають "забезпечення флангів".

На цей час у смузі наступу 2-ї "гвардейской" ЗВА противника і 90-ї танкової дивізії (тд), яка діє на південь від неї, у цьому плані, скажімо так, складається "дещо проблемна" ситуація.

Річ у тім, що передові підрозділи 27-ї мотострілецької дивізії (мсд), 15-ї, 30-ї та 114-ї омсбр противника активно та інтенсивно атакують\штурмують у достатньо широкій за фронтом смузі — від Воздвиженки до Карлівки, але суттєве та відчутне просування мають НЕ У ВСІЙ ЦІЙ СМУЗІ. Принаймні, ОДНОЧАСНО.

Звісно, українське командування в такій ситуації бачить й має бажання проводити контратакувальні дії по флангах ударних тактичних груп противника. Але через дефіцит сил і засобів не має такої МОЖЛИВОСТІ, та й їхній рівень боєздатності у цьому плані виглядає достатньо спірним.

Однак я зовсім не даремно на початку огляду акцентував вашу увагу, шановні читачі, на сам факт ліквідації противником плацдармів ЗСУ на р. Вовчій та просуванні противника у район Новожеланне – Комишівка – Птиче – Завітне.

З формальної точки зору, це цілком можливо вважати вдалим "забезпеченням лівого (південного) флангу" тих сил й засобів 2-ї ЗВА противника, які наступають, власне, на Покровськ (дирекція Желанне – Новогродівка). Тим більше, що противник активно зараз атакує й у бік Маринівки, вочевидь, намагаючись ще міцніше "забезпечити фланг" цієї частини своїх військ, яка діє, образно кажучи, "на напрямку головного удару".

А сама "проблема" полягає в тому, що її подальше (глибше) просування у бік Покровська явно буде пов'язане із певною долею ризику. Насамперед через те, що ЗСУ продовжують утримувати район м. Селидове (й, відповідно, мають можливість організувати та провести більш-менш "тактически значимые" контратакувальні дії їй у фланг).

Ба більше, такого роду дії стають ще більш ймовірними, тому що ЗСУ продовжують утримувати не то що саме м. Селидове, а й район Калинове – Карлівка – Галицинівка – Мемрик, розташований ще СХІДНІШЕ від міста.

Іншими словами, будь-який рух противника у напрямку Новогродівки — це суттєвий ризик для нього отримати повноцінну "затрещину" у свою "ліву бочину"…

Все це розуміє і російське командування (його вперті атаки у бік Маринівки та дороги Карлівка – Селидове з північних "румбів" про це дуже красномовно свідчать). Тому існує висока частка ймовірності, що підрозділи 90-ї тд противника, які діють на цьому напрямку, найближчим часом отримають посилення.

Загалом, з оперативно-тактичної точки зору, подальші "широкоформатні" дії противника у бік Покровська явно потребуватимуть від нього проведення найближчим часом цілого комплексу "забезпечуючих" дій.

І це стосується не тільки флангів 2-ї ЗВА противника, що діє на цьому напрямку. Тому, як на мене, командування противника у цьому сенсі буде вимушене провести протягом якогось найближчого часу локальне перегрупування її сил й засобів, можливо, навіть підсиливши її додатковими військами.

Ба більше, очевидно, що російському командуванню у цьому сенсі доведеться виконати й досить значний "обсяг робіт" на суміжному фланзі УВ "Юг" (у смузі дії 1-го АК), а також у смугах дії 55-ї та 132-ї омсбр своєї 41-ї ЗВА. Насамперед у сенсі узгодження дій сил і засобів, що оперують там, із "загальною концепцією" наступу на Покровськ…

Резюме

У "грядущей битве за Покровск" (якщо вона, звісно, гряде, в чому я чим далі — тим більше сумніваюсь) долі самого Покровська та міста Селидове будуть прямо, я би навіть сказав — дуже тісно, взаємопов'язані…

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело