Путін іде за нами: чому британці вважають неминучою війну з Росією
У збоченому світогляді Путіна, за всіма бідами Росії стояла і стоїть Велика Британія, пише ексміністр оборони цієї країни Бен Воллес у колонці для The Telegraph. На його думку, не варто навіть сумніватися, що в голові у кремлівського диктатора — війна з тим, кого він вважає головним ворогом.
У жовтні 2022 року глухої ночі фахівці та чиновники з Москви пробралися до Катерининського собору в Херсоні й ексгумували кістки знаменитого російського полководця XVIII століття Григорія Потьомкіна. Він був фаворитом імператриці Катерини Великої та зіграв вирішальну роль в анексії Криму 1783 року.
Ніхто не знає, куди вони потім поділися. Можливо, у Москву чи Крим. Але це сталося за наказом Володимира Путіна. Якщо ви коли-небудь запитували себе, що рухає російським президентом, один цей вчинок має дати переконливе уявлення. Це історія і місце Росії в ній.
Одна з битв, яку я вів з істеблішментом національної безпеки в період до лютого 2022 року, полягала в тому, щоб переконати їх у тому, що, попри звіти розвідки і "мудрих голів", Путіним не керувала ні логіка, ні пристрасть перетворити свою країну на сучасну, обернену назовні силу. Його мотивували помста, спадщина та романтика.
Він і його силовики (колишні і нинішні представники КДБ і ФСБ) не визнають себе винними ні в чому перед російським народом. Вони вважають, що стали жертвами західної змови. Якби не західна версія історії, можна було б вважати, що Росія поодинці виграла Другу світову війну. А "холодна війна" ніколи б не почалася, тому що Східна Європа, включно зі Східною Німеччиною і Польщею, хотіла б залишатися притиснутою до лона Москви.
Дивне есе, яке Путін особисто написав у червні 2021 року під назвою "Справжні уроки 75-ї річниці Другої світової війни", відчайдушно спотворює факти, ігнорує події та зображує Росію рятівницею світу. Він стверджує, що нацистсько-радянський пакт, який призвів до вторгнення в Польщу та її розчленування, пішов на користь Великій Британії.
Намагаючись змінити роль Росії у Другій світовій війні, Путін покладає провину безпосередньо на Велику Британію і Францію і повністю спотворює пакт Молотова-Ріббентропа. Він не згадує ні різанину 20 000 поляків у Катині, влаштовану Червоною Армією і таємною поліцією в 1940 році, ні той факт, що перед вторгненням до Польщі Росія проводила спільні навчання з Вермахтом і продавала Німеччині танки. Його есе варто прочитати хоча б для того, щоб скласти уявлення про цю людину.
Але не чекайте в ньому реальності. Чекайте виправдань. Майже через рік Путін написав ще одне есе: "Про історичну єдність Росії та українців". Воно читається як суміш "Майн кампф" і роману Вальтера Скотта: доля, етнічний націоналізм і романтика в одному флаконі. Було б надто легко відмовитися від нього, але це есе містить усі підказки про те, що мало б статися далі.
Як сумно, що так багато "російських експертів" у Міністерстві закордонних справ, на набережній Орсе чи у Фоггі Боттом (урядові квартали в Парижі та Вашингтоні. — Ред.) це пропустили. Наслідки війни в Іраку зробили спецслужби надто обережними, щоб виносити судження без того, щоб їхній продукт не пройшов через загальноприйняті матриці та старших керівників. Часто офіцер розвідки середньої ланки, який жив у контакті з ворогом протягом 20 років, залишається настільки на задньому плані, що міністри не отримують суджень, які їм справді потрібні.
Але завдання політиків також полягає в тому, щоб розуміти людей та їхні мотиви. Політики, які не вміють цього, стають паршивими політиками. Лідери, які не можуть "відчувати" тенденції в міжнародних відносинах, не повинні бути лідерами.
Коли я поїхав до Москви лише за 10 днів до вторгнення, щоб зустрітися з міністром оборони Росії Сергієм Шойгу та генералом Валерієм Герасимовим, я вирушив не читати сценарій, а читати своїх супротивників. Я поїхав подивитися, наскільки глибока брехня, наскільки велике его, що мотивує їх і поведінку підлеглих навколо них.
Я пам'ятаю, як, ідучи, сказав генералу Герасимову про своє здивування тим, як його військова доктрина "поміняла масу на готовність і мобілізацію". У цей момент інший генерал нахилився і додав: "І безжальне залякування". Маска зісковзнула. Найпоказовішим був коментар генерала Герасимова пізніше, у коридорі: "Ніколи більше ми не будемо принижені. Раніше ми були четвертою армією у світі, тепер ми перша або друга. Це ми й американці".
Ці люди на чолі Росії вважають, що переписують історію, виправляючи приниження, яке вони зазнали наприкінці "холодної війни", і зводячи рахунки протягом сотень років. У той час як Росія робить дуже хорошу роботу, вкотре принижуючи себе своїми діями, ми повинні розуміти, що в путінській версії історії саме Велика Британія, а не США, є причиною невдач Росії.
У збоченому світогляді Путіна ми стояли за Кримською війною і поразкою царів, ми стояли за піднесенням Гітлера, ми стояли за контрреволюцією, а наше шпигунство стояло за розпадом Радянського Союзу. Британія перебуває під прицілом Путіна. Один із найбільш високопоставлених російських силовиків нещодавно вимовив: "Ми знаємо, що за вторгненням у Курську область стоїть Велика Британія". Але ми-то не стояли!
Не сумнівайтеся, Путін прийде за нами. Ми повинні бути готові до неминучого.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.