Селидівський бар'єр. Які проблеми виникнуть у військ РФ у майбутній битві за Покровськ

Очевидно, командування угрупування військ (УВ) противника "Центр" протягом останніх днів змістило свої зусилля з основної дирекції свого наступу безпосередньо на Покровськ (смуга дії 2-ї загальновійськової армії\ЗВА) трохи південніше — у смугу дії 90-ї танкової дивізії (тд), у бік м. Селидове та с. Карлівка, очевидно, таки зрозумівши усі перспективи, які перед ним відкриваються у разі розвитку наступу не стільки "строго" на захід, скільки на південь та південний захід, зокрема:

• передові підрозділи 90-ї танкової дивізії (тд) за підтримки лівофлангових підрозділів 27-ї мотострілецької дивізії (мсд) 2-ї ЗВА таки прорвалися до дороги Селидове – Карлівка (Е-50) з півночі. Водночас зуміли зав’язати бої за с. Михайлівка (не більше 2-х км до Селидового) та взяти під свій контроль с. Мемрик;
• противник головними силами 27-ї мсд та, очевидно, за підтримки 114-ї омсбр продовжив активні наступальні дії "вздовж залізниці", тобто в районі Новогродівки (в напрямку на Сухий Яр), а також в районі Маринівки й мав просування у північно-західній частині села.

Це дуже й дуже погано.

Відтепер УСПІШНА до цього моменту оборона ЗСУ в районі Карлівки та Галицинівки, яка, по суті, стримувала противника не тільки у "глибшому" просуванні у бік, власне, Покровська, а й у сенсі розширення на південь смуги його наступу на Покровському напрямку, стає дуже проблематичною.

Й хоча це повністю не усуває для противника флангову "проблему" щодо організації та початку "битви за Покровськ" (адже місто Селидове продовжують контролювати ЗСУ), однак суттєво ускладнює для ЗСУ стан справ як в районі Новогродівки та "Ярів" (це район Крутого та Сухого Ярів), тобто безпосередньо на Покровському напрямку, так й південніше у всьому районі між Красногорівкою та Українськом.

Це очевидні речі, які більш-менш грамотний "оператор" не може не бачити — наші підрозділи, які обороняються в районах с. Невельське, Карлівки, північніше Красногорівки, відтепер явно знаходяться у досить незручному становищі, по суті, вони "вагітні" на охоплення та оточення на суміжних флангах двох УВ противника — "Центр" та "Юг".

Очевидний наступний "хід" противника — прорив по дирекції Мемрик – Гірник (вихід на рубіж Українськ – Гірник), з одночасним його просуванням на напрямку Красногорівка – Гірник й виходом на рубіж Курахівка – Гірник, реалізує цю "вагітність" дуже неприємними для нас пологами.

Щодо загальних темпів просування противника безпосередньо на Покровському напрямку, то вони протягом останніх 3–4-х днів трохи "пригальмували", однак у загальному сенсі це ще нічого не означає.

Ймовірно, це пов’язано із тим, що передові підрозділи 27-ї мсд противника та його 15-ї, 30-ї та 114-ї окремих мотострілецьких бригад (омсбр) вимушено "втягнулися" у жорсткі бої за Новогродівку та на "природному" бар’єрному рубежу по річках Журавка та Казенний Торець, й поки не досить вдало для себе.

Що привертає на себе увагу людини, яка має можливість отримувати інформацію лише з відкритих джерел?

Зразу декілька особливостей дій військ противника на Покровському напрямку (смуга 2-ї ЗВА та 90-ї тд противника):

• очевидне "пригальмовування" противника на відрізку між селами Красний Яр та Воздвиженка. На цьому напрямку противник мав суттєве просування протягом останніх 4–5-и діб виключно у районі Новогродівки та південніше Красного Яру (ну, як суттєве, в одному випадку — на 250 метрів, в іншому — на 1,6 км);
• явне перенесення головних зусиль противника у південну частину смуги наступу його УВ "Центр". В "епіцентрі" їх протягом найближчого часу, очевидно, опиняться — район м. Селидове та Українськ – Галицинівка – Курахівка – Гірник;
• якщо противнику вдасться задумане, то, найімовірніше, з Карлівки, з району північніше Красногорівки та з під Невельського ЗСУ доведеться відступити;
• стає все більш очевидним факт — без "вирішення проблеми" м. Селидове противник навряд чи приступить (краще сказати, ЗМОЖЕ приступити) до якихось більш-менш масштабних РЕЗУЛЬТАТИВНИХ наступальних дій безпосередньо у бік Покровська.

Звісно, атакувати та штурмувати на цьому напрямку він не перестане, намагаючись прорватися ЗА позицію по річках Журавка та Казенний Торець, однак, якщо район Селидового залишиться під контролем ЗСУ, то тоді над будь-якими силами та засобами противника, які намагатимуться прорватися у бік Покровська, буде "довлеть" можливість контратакувальних дій ЗСУ їм у фланг, причому у достатньо "значимом" тактичному масштабі.

Ну й головне.

Очевидно, віднедавна командуванню як всього УВ "Центр", так і його 2–ї ЗВА зокрема стало "чомусь" не вистачати боєздатних сил й засобів, щоб "интенсивно атаковать" ЗРАЗУ й СКРІЗЬ, по всій смузі свого наступу.

Доводиться інтенсивно чередувати (міняти) ділянки та напрямки докладання своїх основних зусиль, активно перегруповувати сили та засоби, та й загальні темпи "трохи підупали".

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело