Німці все більше за Путіна: чому регіональні вибори у ФРН стають загрозою для України

Німеччина втрачає імунітет від фашизму… який дедалі активніше путінізується.

Політики ФРН не здатні визначитися, хто сьогодні становить більше загрозу: російський імперіалізм чи власні виборці. Будете здивовані, але німецький електорат наганяє значно більше жаху на команду Шольца, ніж кремлівський побратим Ангели Меркель.

Пригадуєте, як уряд ФРН заклав у бундесівську скарбницю наступного року удвічі менше коштів на допомогу Україні, ніж цьогоріч. Пояснювалося це відсутністю коштів. Та насправді це недолуга спроба команди Шольца уникнути поразки на федеральних виборах наступного року.

На нещодавніх місцевих виборах у німецьких Тюрингії і Саксонії щедрий урожай голосів зібрали партії, які налаштовані проти допомоги Україні. Йдеться про ультраправу проросійську "Альтернативу для Німеччини" та ліву, навіть ультраліву, якщо чесно — "Альянс Сари Вагенкнехт" (BSW). Зокрема, вони разом набрали понад 60% голосів у Тюрингії та майже половину у Саксонії. У Тюрингії, наприклад, без "ультрас" сформувати коаліцію не вдасться.

Це перша перемога ультраправих на місцевих виборах у Німеччині з часів правління нацистів. Аналогія не випадкова, ось лише один красномовний епізод: голова регіонального відділення "Альтернативи" у Тюрингії Бйорн Хьокке використовував заборонене нацистське гасло, доки не отримав штраф. Чимало джерел стверджують, що партія фінансується Кремлем. "АдН" називають расистами, екстремістами та іншими поганими словами, якими можна описати типового російського "Z-патріота".

Ультралівий "Альянс Сари Вагенкнехт" вимагає припинити військову підтримку Києва та перейти до переговорів із кремлівським фюрером, а також накручує свій рейтинг на темі мігрантів. Іншими словами, Сара — такий собі Дональд Трамп, тільки у німецькій спідниці.

"Наша країна не може й не повинна до цього звикати. "АдН" завдає шкоди Німеччині. Вона послаблює економіку, розділяє суспільство і руйнує репутацію країни", — заявив Шольц.

Успіх крайніх популістів частково пояснюється тим, що всіх незадоволених вони пригортають під своє крило, граючи на споріднених почуттях: як євроскептики, обіцяють обнести країну частоколом, відмовитися від євро як валюти, відправити всіх мігрантів на Марс… або принаймні в арабську глибинку, тоді пиво стане хмільнішим, сосиски — смачнішими, а повітря — чистішим. Фактично, популісти не занурюються в проблеми, а обіцяють їх вирішити за допомогою політичної магії. І "бонусом" — мир і дружба з найвеличнішим диктатором сучасності.

ФРН — це ще одна країна, де повзучий путінізм роз'їдає свідомість значній частині нації. І це навіть не Білорусь і не постсоціалістична Угорщина.

Такі настрої серед бюргерного електорату у підсумку змушують провладний бомонд перевзуватися "по новій моді" та бути критичнішими у питаннях міграції, а водночас — ще обережнішими у підтримці України тощо.

Виявляється, упродовж останніх двох років ми спостерігали гіперсміливу версію Шольца, а тепер все буде в режимі обережного Slow motion.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело