Грузії далеко до українського Майдану: чому зрозуміло, що Захід не сприймає її як "гарячу точку"
Журналіст Максим Войтенко, який має багатий досвід роботи з висвітлення масових сутичок, запевняє, що в Тбілісі поки що — не найжорсткіший варіант протистояння. Це легко обчислюється за тим захистом, який він бачить на протестувальниках і, особливо, — на репортерах.
Окинув ролики з Грузії професійним поглядом і зацінив спорядження журналістів. Можу сказати низку речей як людина, яка чотири роки майже без упину знімала масові зіткнення і часом війну — і періодично по дрібниці відхоплювала.
Жури там ще нелякані. Від слова зовсім. Немає навіть легкої броні-двійки, що ловить гуму і кулі від Флобера. Тільки на одному каска, і та будівельна. На Майдані в Києві, та й на всіх движах в Одесі у 2014-му, бігали в радянських армійських. І я в такій носився, купленій на Старокінному ринку за 50 гривень. Тільки згодом дізнався її мінус. Кажуть, від сильного удару вона не просто розколюється, а ще й сильно ранить голову.
На одному журі є протигаз, на вигляд аматорський.
Тактичних аптечок немає ні в кого, турнікети ні на кому не висять.
Навіть іноземні журналісти бігають без захисту. Що може говорити про те, що Грузія поки що не проходить за розрядом "гаряча точка". Світові ЗМІ дуже жорстко вимагають від своїх штатних співробітників бути в броні. Я спостерігав картину у квітні 2022 року на одеському пляжі, як під палючим сонцем у плюс 25 засмаглі арабські хлопці з "Аль-Джазіри", знемагаючи від поту, в абсолютно мирний час із суворими обличчями в броні писали стендапи. Я в штатці не був, тому мене це особливо не стосувалося. Один тільки раз моєю бронею перейнявся великий світовий телеканал, на який я фіксував. У мене двічі запитали, чи є броня, чи привезти свою. Коли вони прибули в Одесу і ми почали працювати, виявилося, що про мене дбали, а про місцевого водія забули. Типу, він не людина.
І так, знаєте, чому круто працювати з іноземними журналістами за розрядом "гаряча точка"? Це не 100-120 доларів євро на день, а від двохсот. Якщо дуже пощастить, від п'ятисот.
Тільки в одного журналіста на тбіліському майдані помітив тактичний захист для очей. Хоча ока всього два і навіть осколок від скляної пляшки легко перетворить швидконогого тбіліського стрінгера на сумного грузинського Кутузова.
Тож щодо спорядження журів можна сказати, що все поки що лайтово. І у протестувальників на тбіліському майдані я не бачив броні і майже не бачив протигазів.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.