Загроза оточення під Кураховим: чому противнику вдається просування на головних ділянках фронту

Огляд, сьогодні знову Курахівський та Времіївський напрямки, на даний момент вони — найбільш актуальні, побудуємо за звичною схемою, нагадаю "за противника", потім — поточна ситуація, на завершення — кілька узагальненних оцінок та висновків.

1. "За противника"

Отже, нагадаю: у наступальних діях на трьох тактичних напрямках — Покровському, Курахівському та Великоновосілковському — беруть участь сили та засоби (війська) зі складу відразу трьох російських угрупувань військ (УВ) — "Центр", "Юг" та "Восток".

Звісно, не повним складом, але кожне з них — значними своїми частинами, зокрема:

• на Покровському напрямку оперує повністю 41-ша загальновійськова армія (ЗВА) противника та більша частина його 2-ї ЗВА. Обидві — зі складу УВ "Центр";
• на Курахівському напрямку — інша частина 2-ї ЗВА, половина 51-ї ЗВА та окрема 90-та танкова дивізія (тд). Всі — також зі складу УВ "Центр". Окрім них, майже повністю (без 1-2-х полків) на Курахівському напрямку (переважно на південному фасі\фланзі) діє 8-ма ЗВА противника, зі складу його УВ "Юг", а також визначений комплект військ УВ "Восток"(до 2-х мотострілецьких бригад\омсбр) зі складу 29-ї ЗВА та 68-го армійського корпусу (АК);
• на Великоновосілковському напрямку (він же Времіївський) діють мотострілецькі та танкова бригади (омсбр\отбр) зі складу 36-ї ЗВА, 5-ї ЗВА, посилені двома окремими бригадами морської піхоти (обр МП) Тихоокеанського (тоф-у) та Балтійського флотів (40-ва та 336-та обр МП відповідно).

Противник концентрує свої основні зусилля саме на флангах Курахівського виступу — північному (західніше Селідово та Цукурине) та південному — по напрямку на Сухі Яли — Шевченко та у бік Великої Новосілки.

Загалом, на всіх цих трьох напрямках може діяти:

• до 95-97 тисяч військовослужбовців із переліку особового складу об’єднань, з’єднань та частин трьох УВ — "Центр", "Юг" та "Восток";
• до 615-620 танків;
• до 1 450-1 460 одиниць ББМ;
• до 1 110-1 120 артилерійських систем (АС), включно з 120-мм мінометами та починаючи з калібру 100-мм;
• десь до 280-285 одиниць РСЗВ;
• також тут може діяти в інтересах УВ "Центр", "Юг" та "Восток", до 2-3 зведених тактичних (мобільних) груп ракетних військ РФ, які мають загалом до 10-12 пускових установок (ПУ) оперативно-тактичного ракетного комплексу (ОТРК).

Однак зазначу — це було до початку "підповзання" противника південніше Покровська, "старту" його активного наступу проти Вугледарського плацдарму та боїв за Селідово та плацдарм на р. Вовча. Очевидно, що вищезаначені сили та засоби противника з того часу понесли певні втрати, й не малі.

Водночас, імовірно, командування противника на цей момент завдяки низці заходів спромоглося підтримувати обсяг та розмір залучених для наступу сил і засобів (принаймні, у передових частинах та підрозділах) на співставному із початковим рівні (а значить — зберігає перевагу у чисельності особового складу та ОВТ).

Що характерно, протягом останніх 2-3 місяців командуванню противника доводиться це робити все частіше не за рахунок надходження поповнення (доукомплектування), яке б повністю компенсувало втрати, а шляхом — ПЕРЕГРУПУВАННЯ та КОНЦЕНТРАЦІЇ ВЖЕ РОЗГОРНУТИХ сил і засобів.

Наприклад, зі всіх перерахованих вище загальновійськових армій противника, які, по суті, діють на його "напрямку головного удару" (нгу), нова мотострілецька дивізія (та й то, в дуже "усіченому" вигляді) формується лише у 41-й ЗВА. Тому командуванню противника доводиться формувати свої ударні угрупування переважно з того, що ВЖЕ є на цей момент, таскаючи полки та бригади (а іноді й цілі дивізії) з місця на місце.

Адже відновлення до прийнятного для використання в інтенсивному наступі рівня комплектування особовим складом та основними зразками штатного ОВТ формування рівня полк\бригада займає в сучасних умовах у російського командування не менше 1-1,5 місяця. Та й то у найкращому випадку.

З моменту переходу у інтенсивний наступ на Покровському напрямку, командуванню УВ "Центр" довелося принаймні двічі "робити паузу" — у одному випадку це було пов’язано із перегрупупуванням 2-ї ЗВА та 90-ї тд, у другому — із перегрупуванням 51-ї ЗВА. В обох випадках йшлося якраз про можливість ЗМІНИ напрямку докладання головних зусиль.

2. Тепер, щодо поточної ситуації.

Вона на зазначених напрямках — вкрай важка для ЗСУ. Адже на цей час ті самі флангові групи військ противника, які його командування свідомо створило для обходу та охоплення наших військ, що обороняються в районі с. Курахове та південніше нього, спромоглися досягнути вагомих тактичних результатів. Зокрема:

• очевидно, передові підрозділи 90-ї тд противника, підтриманні з півночі частиною сил 27-ї мсд 2-ї ЗВА, зуміли проломати на тактичну глибину оборону ЗСУ по тактичним напрямкам Жовте – Новотроїцьке (просунувшись до с. Новопустинка та зав’язавши бої за південну околицю с. Шевченко), а також Селідово – Даченське, підійшовши до нього на відстань 0,5-1 км;
• так само, очевидно, що інша частина 90-ї тд намагається прорватися з боку Пушкиного та Новоалексіївки у с. Українка та вийти на рубіж Новооленівка – Українка, атакуючи й в обхід з півдня с. Українка. Тобто відбувається те, про що я писав буквально у минулому огляді Курахівського напрямку — противник намагається просунутись (має найближче завдання) принаймні до рубежу Новотроїцьке – Українка, чим зразу "вб’є двох зайців" — зайде за фланг нашим підрозділам, які ще утримують с.Зоря та частину с. Сонцівка, й одночасно — створить зручні умови для охвату м. Покровськ з півдня;
• введені у бій бригади 51-ї ЗВА противника (частина 5-ї омсбр, 110-ї та 114-ї омсбр) "з фронту", очевидно, закінчують витісняти наші підрозділи з північного берега Курахівського водосховища — їхні передові підрозділи просунулися ЗА (у сенсі, південно-західніше) с. Вознесенка та ймовірно оволоділи с. Старі Терни.

Отже, сподівання на те, що, утримавши рубіж Зоря – Старі Терни, ЗСУ зможуть забезпечити з півночі сталість оборони у самому селищі Курахове — не виправдались.

Відтепер "падіння" с. Курахове — практично невідворотне.

Більше того, якщо противник просунеться ще трохи далі, в район злиття річок Вовча та Солона (с. Дачне) саме з півночі, становище наших військ в Кураховому взагалі різко та дуже значною мірою ускладниться, якщо вони не встигнуть відійти. Старі Терни треба було утримувати за будь-яких обставин, я про це писав.

Це ще більш стає очевидним, бо 150-та мсд противника за підтримки окремих підрозділів 51-ї ЗВА вже прорвалась у центральну частину самого с. Курахове й очевидно, що ЗСУ саме селище не утримають.

У південній частині Курахівського виступу українським військам взагалі, очевидно, найближчим часом доведеться залишити села Ганівка та Успенка, інакше вони також ризикують опинитися в оточенні (так, продовжує даватися взнаки той самий прорив передових підрозділів 20-ї мсд противника у с. Дальнє, на який свого часу "не звернули увагу").

Позиції по р. Сухі Яли можна було б утримувати навіть в такій ситуації, але раніше й тільки за умови — якби цей прорив був хоча би локалізований.

Більше того, після важких ар’єргардних боїв передових підрозділів ЗСУ в районі с. Трудове, противник силами своїх 37-ї та 36-ї омсбр зумів прорватися до с. Костянтинопольске та Сухі Яли. Отже, він фактично перерізав шляхи МТЗ нашим підрозділам, які обороняються у с. Успенка та Ганівка перед фронтом 39-ї омсбр противника. Тому й їм також доведеться відходити у північно-західному напрямку. Причому робити це вони будуть вимушені, очевидно, найближчим часом і ВЖЕ під вогневим впливом із позицій противника в районі с. Дальнє.

По напрямку на с. Велика Новосілка, очевидно, противник задіяв не тільки 336-ту обр МП на додачу до 37-ї омсбр, а й швидше за все ввів у бій по цьому напрямку 5-ту окрему танкову бригаду (отбр), це друга бригада зі складу його 36-ї ЗВА.

Завдяки своєму прориву майже місячної давнини між Вугледаром та Золотою Нивою, він не тільки оволодів, власне, м. Вугледар, а й тепер передові підрозділи його 36-ї та 5-ї ЗВА глибоко обійшли с. Велика Новосілка зі сходу та північного сходу. Більше того, вони фактично з півдня "вирішили" долю всієї системи оборони ЗСУ на Курахівському напрямку.

Однак на даний момент, як на мене, на цьому напрямку він "озабоченный" більше проблемою оволодіння Великою Новосілкою, ніж подальшим просуванням на глибокі тили наших військ, які ведуть важкі оборонні бої на Курахівському напрямку (це вихід на рубіж Багатир – Андріївка). Але це — тільки ПОКИ ЩО.

Наскільки я розумію, противник і тут діє за "апробированной схемой" — обхід та охоплення району оборони (у даному випадку — з півночі, через Новий Комар, та півдня, через Благодатне).

Очевидно, передові підрозділи 36-ї ЗВА та приданих з’єднань (швидше за все, 37-ма омсбр + 40-ва обр МП), зуміли оволодіти с. Роздольне й далі прорватися у с. Новий Комар і в такий спосіб перерізати основну комунікацію з Великої Новосілки на північ, у бік Новоочеретуватого.

Одночасно, ймовірно підрозділи 5-ї отбр, підтримані 60-ю омсбр 5-ї ЗВА, оволоділи південніше Великої Новосілки селищем Благодатне, чим ускладнили становище наших підрозділів, які обороняються не тільки у самій Великій Новосілці, а й південніше неї (Макарівка, Сторожеве, Нескучне). Адже вихід противника у Благодатне фактично блокує можливість планомірного та повномасштабного МТЗ цих підрозділів з півночі.

Правда, варто зазначити, що потім двома короткими контратаками, ЗСУ вдалося розблокувати шлях через Новий Комар, відкинувши противника з межі села у східному напрямку, до дороги на Багатир.

Однак, продовжуючи займати с. Роздольне, між Великою Новосілкою та трасою Запоріжжя — Донецьк, і маючи у цьому сенсі достатньо зручний, такий собі, своєрідний опорний район для зосередження та розгортання додаткових сил і засобів, командування противника явно незабаром повторить свою спробу перерізати усі комунікації з с. Велика Новосілка північніше неї, аж до р. Мокрі Яли. Швидше за все, противник здійснить спробу таки прорватися знову у напрямку с. Новий Комар або у бік с. Дніпроенергія.

3. Ну й на завершення, два невтішних висновки:

1. На Курахівському напрямку є цілком РЕАЛЬНА перспектива ОТОЧЕННЯ ВСІХ наших військ східніше умовної лінії Новотроїцьке – Багатир. Я не перебільшую, західніше Селідово явно відбувається "якась фігня". Причому очевидно, що противник не тільки відчутно тисне у бік Покровська (через Новотроїцьке та Шевченко), а й у бік Українки та Ясенового (а це явно відбувається "з прицілом" на обхід наших військ, які обороняються в районі с. Зоря та Сонцівка).
2. На Времіївському напрямку (він же Великоновосілковський) ще більша "фігня" — командування противника фактично отримало можливість ВІЛЬНО ОБИРАТИ напрямки для своїх активних (наступальних) дій. Принаймні, в тактичній зоні на всьому відтинку від с. Новодарівки до с.Дальнє… Та насамперед, щодо подальшого вибору "методології" оволодіння Великою Новосілкою або прориву північніше р. Сухи Яли для здійснення практичних заходів щодо реалізації першого пункту.

Водночас, очевидно, що й у противника є певні нюанси, пов’язані із його подальшою спроможністю наступати. Наприклад, на Времіївському напрямку вибір командування противника між "великим оточенням" і Великою Новосілкою на користь саме останньої явно був продиктований далеко й не стільки його дійсними бажаннями, скільки обмеженим розміром ресурсів у розпорядженні УВ "Восток".

І цей "нюанс" — не один.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело