Саміт ШОС у Китаї: чого домагається Путін і чому у нього не вийде
У Пекіні розпочалася велика дипломатична гра, в якій Росія спробує розіграти свої козирі — дуже нечисленні, насправді. Журналіст Вадим Денисенко наводить 7 основних тез, які важливо розуміти, стежачи за подіями на китайських переговорах.
Переговори в Китаї. Що потрібно розуміти
Переговорам Путін-Сі передував ряд важливих заяв. Протягом доби маємо, як мінімум, дві такі заяви. Міністр закордонних справ Туреччини заявив, що Росія погодилася відмовитися від територіальних претензій на чотири області та вимагає лише віддати їй всю Донецьку.
Паралельно заступник Лаврова Рябков дав низку заяв про те, що не можна допустити перегляду домовленостей, які були досягнуті на Алясці й, паралельно, у зриві цих домовленостей звинуватив Європу. Щоправда, про суть цих домовленостей не сказав нічого.
Чому це важливо?
- Заява турецького міністра відбулася після зустрічі з американською делегацією і, схоже, він озвучив те, що не з руки було озвучувати американцям.
- Заява Рябкова важлива росіянам саме перед візитом Путіна в Китай. Ця заява — частина спроб РФ показати свою субʼєктність (Росія ніби на рівних говорить з США, а їм заважають якісь європейці).
- Я залишаюся при думці, що гра Путіна — спробувати запропонувати Китаю та США посередництво в їхніх майбутніх переговорах, хоча мені здається — це міф, бо Росія не потрібна ні першим, ні другим для переговорів. Але Росія буде грати в цю гру до кінця — іншого шляху в Путіна просто немає.
- Щодо України, то тут, схоже, Росія висунула пропозицію віддати їй Донбас та зняти більшість санкцій в обмін на доступ США до ресурсів РФ. Плюс можна обговорити зменшення ядерного потенціалу і це продати світу як зміну іміджу Росії. В Кремлі прекрасно розуміють — без угоди з США Москва скочується в політичний васалітет Китаю (поки вони лише технологічно залежні). Але одночасно з цим розумінням, Путін продовжує мислити як лідер супердержави, яка ніколи не йде на більш широкі поступки. Але якщо говорити ширше — від всього цього блефу залежить майбутнє Росії на найближчі 20-30 років.
- Головним стримуючим фактором в цьому всьому блефі, крім нас, є Європа. І Європа поки не має відповіді на два базові питання: безпека та де вона в цій схемі економічно. Без відповіді на ці питання позиція ЄС, думаю, не змінюватиметься.
- Китай явно не зацікавлений в тому, щоб ця гра увінчалася успіхом. Тому в Пекіні Путін зможе отримати лише одну відповідь: певний час в торгових стосунках між Москвою і Пекіном особливо нічого не зміниться. Але статус посередника в переговорах США Китай Путін не отримає.
- Війна продовжиться. Швидких рішень не буде.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.