Україна на перехресті імперіалістичної війни: у чому полягають iнтереси сторін
План із 28 пунктів (або скільки їх там залишилося) аналітика Володимира Омельченка не хвилює — він сприймає це як елемент гри Кремля. А ось що, на його думку, важливо зрозуміти, так це суть імперіалістичної війни між США, Китаєм і Росією, головною жертвою якої стала Україна.
Мені це копирсання навколо 28 пунктів проєкту "мирного" плану, написаного чекістами, не цікаве. Хотілося б подивитися на те, що відбувається сьогодні у глобальній політиці із висоти пташиного польоту.
А відбувається велика імперіалістична війна між РФ, КНР та США за перерозподіл впливу та світових ресурсів, а її хід абсолютно не залежить від різноманітних папірців. Важливі лише інтереси, а папірці — то лише інструмент для тиску на жертв війни. У військовій фазі вона найбільш яскраво проявилася в Україні та частково на Близькому Сході, але невидимо вже ведеться десь із 2007 р. у різних просторах: інформаційному, ідеологічному, економічному, технологічному та сфері охорони здоров’я.
Усе за класикою. У згаданих країнах сформована державно-монополістична влада, що шукає нові ринки збуту та способи перерозподілу природних та людських ресурсів для їх посиленої експлуатації. У РФ державний монополізм вже переріс у фашизм, у КНР – в спрута диктатури партії та національного великого капіталу, однак у США ще поки зберігаються елементи демократії, але глибинні внутрішні проблеми там потребують їх вирішення через зовнішню експансію.
Інтереси сторін
КНР хоче використати Росію як криголам із руйнації міжнародної безпеки та права, заснованих на західних цінностях, й стати єдиним світовим лідером, що визначає порядок денний у міжнародних відносинах всього світу, та на цій базі контролювати ключові торгівельні шляхи та ресурси.
США намагається відірвати РФ від КНР через план спільного розділу Європи із подальшим використанням Росії у боротьбі із КНР. У разі провалу цього плану США втрачають роль світового лідера й поступово перетворюються у регіональну державу із величезними внутрішніми конфліктами. На заваді цього плану стоїть Україна та її європейські союзники.
Росія має мету використати США та КНР й відновити імперію часів СРСР. З КНР вона співпрацює проти інтересів США, а у кулуарних перемовинах із Вашингтоном обіцяє перейти на його сторону проти Пекіну, якщо США допоможуть захопити Україну та відновити вплив на Центральну Європу. Але, зрозуміло, що Кремль у підсумку планує "кинути" США й у результаті цієї гри стати рівновеликим Китаю, усунувши Америку та Євросоюз за підтримки Пекіну із великої шахівниці. Це за кремлівськими планами відкриє можливість ділити із Китаєм увесь світ.
Головною жертвою першого етапу цієї гри імперських держав має стати Європа, але цього не станеться, допоки бореться Україна. Більшість політиків Євросоюзу вже стали розуміти, що без України ніяка безпека Європи існувати не може. Тобто, Україна стала не за своєю волею центром боротьби за Європу й розподіл світу найбільшими імперіалістичними країнами. Звісно, доля й кількість жертв українського народу їх абсолютно не турбує. Заради можливості нового поділу світу на свою користь вони з легкістю принесуть у жертву хоч й увесь наш народ та й багато інших.
Саме український народ своїм спротивом здатен зруйнувати усі плани імперіалістів й утримати світ на краю прірви, якщо ЄС та Великобританія значно посилять фінансову та військову допомогу Україні. Якщо стратегічно РФ програє, то США й КНР між собою та з Європою безпосередньо воювати не будуть, адже тоді не буде кому виконувати велику брудну роботу за них.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.