Добропілля чи Костянтинівка: куди рушать росіяни після захоплення Покровська та Мирнограда
Куди підуть далі росіяни після повного захоплення Покровська і Мирнограда, що, на думку військового експерта Костянтина Машовця, неминуче станеться протягом місяця? Він бачить дві можливості — легший, але менш значущий кидок на Добропілля і вкрай складний, але набагато важливіший наступ на Костянтинівку і Дружківку.
Покровський (включно з Добропільським) напрямок. Перспективи
Якщо абстрагуватися від конкретних результатів боїв за Покровсько-Мирноградський район оборони ЗСУ, який, цілком ймовірно, перейде під повний контроль ворога протягом наступного місяця, то подальші перспективи його наступу виглядають досить неоднозначними, а саме:
- З одного боку, взяття Покровська і Мирнограда відкриває для ворога досить очевидну оперативно-тактичну перспективу — можливість організувати та провести наступ вже у бік Добропілля. Причому з досить високою ймовірністю прорватися на ближні підступи до нього з ходу. По-перше, з півдня (діючи з Покровська із силами 2-ї ЗВА), по друге, зі сходу (діючи з плацдарму 51-ї ЗВА на річці Казений Торець, яка зовсім не випадково "активізувалася" у цьому напрямку протягом останнього тижня).
- З іншого боку, малоймовірно, що під час цього наступу (тобто на Добропілля) російському командуванню вдасться застосувати його улюблену оперативно-тактичну методологію (обхід та охоплення району оборони ЗСУ по флангах). Просто тому, що для цього тут відсутні необхідні умови — вклинення противника в напрямку Кучерів Яр–Золотий Колодязь ЗСУ практично ліквідували, вони також досить стійко утримують рубіж Вільне–Новий Донбас. Ворогу залишається діяти у бік Добропілля лише фронтальним наступом з півдня та південного сходу, очевидно сповненим для нього ще одним раундом величезних втрат…
Ба більше, найближчим часом, на суміжному фланзі УВ "Центр" і "Юг", російське командування зіткнеться з дилемою — атакувати Добропілля чи все ж-таки зосередитися на прориві до Дружківки з південного заходу.
Наразі в смузі своєї 8-ї армії ворог досить активно просувається загальним напрямком Володимирівка — Софіївка, тобто намагається досягти результату за другим варіантом. Однак реактивація 51-ї ЗВА в напрямку Добропілля свідчить, що його командування також має на увазі й перший варіант.
Взяття Костянтинівки та Дружківки, порівняно зі взяттям Добропілля, має більшу вагу для ворога в оперативному та стратегічному плані. Адже це наближає російські війська (виводить їх) з півдня до останньої великої міської агломерації Донбасу, яка перебуває під контролем України — Слов'янсько-Краматорської, тоді як захоплення Добропілля може принести лише окремо взятий оперативно-тактичний успіх.
Фактично, наступ ворога на Костянтинівку та Дружківку є одним з елементів ширшого й "синхронізованого" плану російського командування, який передбачає вихід його військ до Слов'янсько-Краматорської агломерації одночасно з кількох напрямків — з Лиманського (УВ "Запад"), Слов'янського (УВ "Юг") та Костянтинівського (УВ "Юг"). І він — набагато більший, ніж гіпотетичний план прориву до Добропілля обмеженими силами УВ "Центр".
Є ще один чинник.
Після дуже довгих і досить кривавих боїв за Покровськ і Мирноград армії російського УВ "Центр", чесно кажучи, далеко не в найкращій "формі". Навіть зараз, під час фінального етапу боїв за Покровсько-Мирноградську агломерацію, їхнє командування змушене все частіше робити "тактичні паузи", щоб накопичити штурмову піхоту у передових підрозділах у кількості, необхідної для продовження наступу.
Атакувальні/штурмові дії противника силами підрозділів "від взводу і вище" стали дуже рідкісними. По суті, ворог намагається "повзти вперед" у щоденному режимі малими піхотними (штурмовими) групами по 5–6 "тіл", або навіть менше — 2–3. Ба більше, у переважній більшості випадків противник намагається робити це виключно приховано, обираючи "просачивание" замість прямої атаки\штурму.
Інакше кажучи, УВ "Центр" явно ВЖЕ витратило значну частину своїх резервів та ресурсів у боях за Покровськ і Мирноград, у нього мало штурмової піхоти в передових підрозділах, її доводиться НАКОПИЧУВАТИ протягом все більших відрізків часу. Щобільше, це видно й по темпах просування передових частин і з’єднань обох армій цього УВ на напрямках "головного удару". Вони надзвичайно малі.
Водночас російське командування перекинуло до операційної зони УВ "Юг", що діє саме у бік Слов'янсько-Краматорської агломерації (на Слов'янському та Костянтинівському напрямках), низку "вагомих" резервів із Південної операційної зони — як-от 70-та мотострілецька дивізія з 18-ї ЗВА УВ "Днепр", або головні сили 49-ї ЗВА того ж угрупування.
Але Слов'янськ–Краматорськ — це довго (адже для цього попередньо необхідно захопити Лиман, Костянтинівку і Дружківку), нудно (бажано форсувати Сіверський Донець і рухатися до Ізюму), а найголовніше, значно дорожче, ніж Добропілля, де результат можна "дати" швидше і дешевше у всіх аспектах (бо масштаб обох гіпотетичних операцій зовсім не співставний).
Думаю, січень дасть відповідь на питання — яким "шляхом" вирішить піти далі вороже командування.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.