Не Третя світова, а Перша глобальна: частиною чого є війна в Україні і чому зменшується ризик великого конфлікту
Третьої світової, найімовірніше, не буде, тому що в світ прийшла війна нового типу — Перша глобальна, стверджує один італійський аналітик. Розглядаючи його теорію, оглядач Олексій Панич накладає цей цілком переконливий патерн на Україну, що воює…
НЕ "ТРЕТЯ СВІТОВА", А "ПЕРША ГЛОБАЛЬНА"?
Не лише генерали зазвичай готуються до минулої війни. Політики і аналітики також. Можливо, це стосується і самого формулювання "світова війна", яке ми намагаємося накласти на поточні події, використовуючи як шаблон патерни двох минулих світових війн.
Федеріко Фубіні, заступник головного редактора Corriere della Sera, вважає, що в сучасних подіях тих патернів годі шукати — принаймні у тому сенсі, що зараз немає двох чітких блоків держав, які б воювали один з одним по всій земній кулі.
Натомість у світі відбувається ціла низка локальних конфліктів (за останні чотири роки в них було втягнуто понад 50 країн із сукупним населенням понад половину людства) і у кожному з них є власний розподіл протиборчих сторін, що інколи прямо суперечить розподілу тих же держав на протиборчі сторони в інших конфліктах.
Наприклад, Росія та Іран підтримують протилежні сторони в конфлікті в Судані, але є союзниками проти України. Саудівська Аравія і Об'єднані Арабські Емірати так само підтримують протилежні сторони в Судані, але ті й ті потерпають від іранських дронів. Туреччина є важливим джерелом фінансування війни проти України, бо купує багато російської нафти, але є ворогом Москви в Лівії. США вважають Росію ворогом через її потенційний союз із Китаєм, але насправді допомагають їй у війні проти Києва.
Це все приклади Фубіні, які можуть не всім виглядати однаково переконливими (особливо останній — тут вочевидь все складніше). Але важлива його наступна і загальніша теза: це не Третя світова війна, а Перша глобальна ("No, non è la Terza guerra mondiale. Questa è la Prima guerra globale").
Цілком можливо, що глобалізований світ справді зумовлює нові патерни і війни, і, ширше, глобальної політики, які нам досі важко осягнути. Звідси — добре знайома нам карколомна двоїстість на нашому континенті: Росія веде з Україною геноцидну війну, але донедавна прокачувала через цю ворожу їй державу свою нафту; ЄС у цій же війні фінансує Україну, але країни ЄС продовжують витрачати мільярди євро на купівлю різної продукції в Росії (скраплений газ, металургія, добрива); санкції проти Росії вводяться тисячами, а західні технологічні товари продовжують потрапляти в російську зброю.
Хороша новина в тому, що ризик справжньої "Третьої світової", за патернами перших двох, ця строката картина радше зменшує. Погана новина в тому, що локальні конфлікти в такій "дифузній" ситуації легше перетворюються на виснажливі війни невизначеної тривалості.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.