Що є в України, але немає в Росії: 5 причин повоєнного успіху та оновлення
Що такого є в України, чого немає в Росії? І чому Україна може вийти з війни оновленою, такою, що швидко розвивається і сучасною країною? Блогер Дмитро Чернишов має відповіді на ці запитання — і виділяє п'ять ключових параметрів післявоєнного успішного устрою.
Після війни обов'язково буде головне — вільна Україна!
Що такого є в України, чого немає в Росії? І чому Україна може вийти з війни оновленою, такою, що швидко розвивається і сучасною країною?
Усі звертають увагу на військову підтримку Європою України, але не менш важлива і її фінансова підтримка. Європа тримає на своїх плечах всю економіку України, що воює. Після війни на Україну чекає новий план Маршалла. Весь Захід буде зацікавлений у її процвітанні. Фактично саме Україна врятувала Європу — танкові армади, які мали за три місяці вийти до Ла-Маншу, не змогли взяти навіть Харкова, що за 40 км від кордону з Росією. На відновлення зруйнованого підуть заморожені російські активи — $300 млрд у ЄС плюс приблизно $60 мільярдів у США. Буде допомога від європейських банків і МВФ.
Для українських товарів буде відкрито європейський і американський ринки. Інтеграція в ЄС уже йде. Сьогодні українська економіка отримує те, чого Росія не має і не матиме: можливість експорту в ЄС без мит за більшістю товарів, поступова уніфікація стандартів, доступ до європейських ланцюжків постачань. Це економічна перевага, яка тільки посилиться в міру інтеграції. Навіть під час війни Україна — один із найбільших світових експортерів зерна і соняшникової олії. Це джерело валютної виручки, яке не вимагає високотехнологічних ланцюжків.
Усе залежить від політики України, але є всі можливості повернути кілька мільйонів українців, які виїхали з країни після початку війни. Вони повернуться з європейським досвідом роботи, навичками, часто із заощадженнями, іноді з активним бізнесом. Це ефект, аналогічний післявоєнній міграції східної Європи в 1990-х — тільки більш організований і з сильнішою європейською підтримкою. Окремо потрібно сказати про IT-сектор. Він вижив у війні, значною мірою працює на експорт, інтегрований у світові ланцюжки. Це сектор із високою доданою вартістю і здатністю поглинати кваліфікованих ветеранів — особливо після програм перепідготовки.
Ветерани в Україні стануть політичним ресурсом, а не загрозою. Вони зупинили армію, що перевершує Україну за багатьма параметрами вдесятеро. Навіть якщо заморожування відбудеться по лінії фронту і не всі окуповані території вдасться одразу повернути, Україна вийде з війни зі збереженням державності, з європейською перспективою і з репараціями — українські ветерани будуть героями, а не ганебними окупантами, які беруть у сотий раз Малу Токмачку. В Україні вже готуються аналоги G.I. Bill: освітні ваучери, житлові програми, підтримка відкриття бізнесу, психологічна реабілітація. Ветерани в Україні зможуть брати участь у політиці — створювати свої партії, балотуватися, відстоювати власні інтереси. У Росії ветеранам постараються швидко заткнути рота. Україна після війни потребуватиме величезної кількості людей із серйозними навичками: розмінування (там роботи на десятки років), відновлення інфраструктури, безпеки прикордонних територій, будівництва. Ця робота підходить колишнім військовим.
Україна, вступаючи до ЄС, змушена буде реформувати інститути — судову систему, антикорупційні органи, цивільне управління. І суспільство буде готове до таких реформ. Тому що для того, щоб усе було, як у Росії, не потрібно було чинити опір.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.