Альтернативна історія кіно: як Одеса втратила шанс стати столицею блокбастерів

4 липня 1884 року в родині мінського лахітника Якова Меєра та Сари Мельцер народився хлопчик, якого назвали Лазарем. Через 40 років Луїс Барт Маєр очолив у Голлівуді корпорацію Metro-Goldwyn-Mayer (MGM), яка під його керівництвом стала найвідомішою, найбільшою та найуспішнішою кінокомпанією Америки.

Серед батьків-засновників Голлівуду лише Адольф Цукор із Paramount та Карл Леммле з Universal були вихідцями відповідно з Австро-Угорщини та Німеччини. Усі інші були містечковими євреями, які на початку 1880-х років втекли з Російської імперії до Америки, рятуючись від погромів та безвиході.

Наприклад, піонер американського кіно Лейб Железник, майбутній Льюїс Селзнік і батько легендарного Девіда О. Селзніка, продюсера "Віднесених вітром", з'явився на світ у Києві. Джозеф Шенк, він же Йосип Шейнкер із Рибінська Ярославської губернії, керував студією United Artists. А брати Вонсколасер із польського Красносельця створили імперію Warner Bros. І це далеко не повний перелік.

Злиденні біженці зі смуги осілості, до якої входили території сучасних України, Білорусі, Польщі та Литви, втілили у життя власну американську мрію, звівши в Каліфорнії Фабрику мрій — і змусили решту світу повірити в цю ілюзію. Ось як це сталося.

Після вбивства народовольцями царя Олександра II в березні 1881 року і без того системний антисемітизм у Російській імперії було закріплено на законодавчому рівні. Євреям заборонили селитися за межами невеликих міст та містечок, купувати землю, обмежили доступ до вищої освіти і державних посад. Для амбітних людей це означало назавжди заблоковані соціальні ліфти.

Мільйони опинилися замкненими у смузі осілості, а безліч професій для них просто закрили. Через це єврейські містечка задихалися від перенаселення та злиднів. Шмуль Гелбфіш — майбутній кіномагнат Семюел Голдвін і та сама літера G в абревіатурі MGM, йшов із Варшави пішки. Перш ніж сісти на корабель до Америки, він здолав на своїх двох пів Європи.

Як так сталося, що всі вони зайнялися кіно? На це запитання відповів американський історик і кінокритик Ніл Ґеблер у книзі "Власна імперія: Як євреї винайшли Голлівуд".

За його словами, коли злиденні іммігранти дісталися Америки, вони виявили, що традиційний великий бізнес жорстко контролює еліта — білі англосакси-протестанти (так звані WASP), які зневажали чужинців з акцентом. А кінематограф на початку ХХ століття вважався дешевим ярмарковим балаганом, негідним уваги джентльменів. До нікелодеонів — так називалися перші кінотеатри — за п'ять центів ходили робітники і такі ж емігранти.

Так кінобізнес став єдиним соціальним ліфтом для біженців-аутсайдерів, які згодом перетворили його на світову монополію. А Російська імперія, як то кажуть герої вестернів, власними руками вистрілила собі в ногу, подарувавши Америці її головну культурну та ідеологічну зброю XX століття.

Історики стверджують, що історія не знає умовного способу. Проте в жанрі альтернативної історії Голлівуду просто немає рівних. Тож чому б і нам не зіграти в цю гру та не спитати себе: чи перетворилася б Російська імперія на світову кінодержаву, якби державна юдофобія не виштовхнула тисячі амбітних і талановитих юнаків за океан?

На жаль або на щастя, ні.

До винаходу чутливої плівки та появи потужних студійних софітів кіно знімали при природному освітленні. А Південна Каліфорнія (куди продюсери втекли від патентних війн із Томасом Едісоном) дарувала кінематографістам понад 300 сонячних днів на рік та розмаїття ландшафтів у межах години їзди. Тут тобі й океан, і гори, і пустелі з лісами. Ані Одеса, ані Ялта, ані тим більше Київ або Петербург не могли дозволити знімати кіно безперервно, цілий рік. А взимку виробництво взагалі б зупинялося.

Ринок збуту теж годі й порівнювати. Американське кіно піднялося за рахунок мільйонів міських робітників та іммігрантів, які мали зайві 5 центів на квиток та вільний вечір після виснажливої праці. У Російській імперії 80% населення становило злиденне, неписьменне селянство, яке, по суті, залишалося в кріпацькому рабстві. У селах не було ані електрики, ані зайвих грошей — тим більше на кінотеатри.

Нарешті, царська цензура була тотальною й нещадною. У кіно заборонялося показувати монарших осіб, критикувати церкву, чиновників та поліцію, порушувати гострі соціальні теми. А Голлівуд якраз злетів на зухвалому, розкутому жанровому кіно — вестернах, кримінальній хроніці, сенсаціях та відвертій романтиці. Царський режим просто не дозволив би продюсерам знімати те, що справді хоче бачити масовий глядач.

Тож із Голлівудом на Чорному морі навряд чи склалося б. Натомість в альтернативній історії кіно Київ та Одеса гарантовано стали б головними кіностолицями Європи, випередивши Париж та Берлін.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані матеріали в рубриці "Думки" несе автор.