Сьогодні — річниця смерті великого коміка Ленні Брюса, який винайшов стендап у його сучасному вигляді. Кінокритик Олексій Росовецький згадує, які канони зруйнував цей видатний артист, і намагається уявити, над чим би він міг жартувати в сучасній Україні — а які теми не наважився б торкнутися навіть він
Головною кіноподією цього літа, безперечно, стала "Одіссея" Крістофера Нолана. Ось уже майже 20 років, починаючи з "Темного лицаря", кожен фільм цього режисера привертає до себе загальну увагу. Виходець із незалежного кіно, Нолан не просто прорвався до вищої ліги Голлівуда. Він став феноменальним режисером-кінозіркою, який один по одному випускає так звані "інтелектуальні блокбастери", що не залишають байдужими ані глядачів, ані критиків — і кожна його стрічка стає абсолютним прокатним хітом. Навіть такі відверті творчі невдачі, як "Тенет", були на слуху завдяки палким суперечкам довкола незвичного концепту. До дня народження Крістофера Нолана, якому виповнюється 56 років, кінокритик Олексій Росовецький спробував розгадати секрет успіху цього режисера.
На стримінговій платформі Hulu стартував серіал "Люта", який критики встигли назвати найкращим трилером сезону та пророкують йому місце в списку головних серіалів року. Зірка "Безсоромних" Еммі Россум у ролі агентки ФБР переслідує жінку-серійну вбивцю у виконанні Лоли Петтікрю ("Нічого не кажи") — їхній дует уже встигли назвати "магнетичним". Цікаво, що для роботи над серіалом Еммі Россум пройшла реальну підготовку в тренувальному таборі Бюро в Техасі: справжні агенти навчили акторку, з-поміж іншого, професійно проводити допит і грамотно діяти під кулями. (Звісно ж, не справжніми, а страйкбольними.) У підсумку творці серіалу отримали для своєї акторки реальну фактуру та достеменну пластику справжнього спецагента. А ось що натомість отримало ФБР? Як федерали змусили працювати на себе голлівудські студії, розповів кінокритик Олексій Росовецький.
20 липня — день пам'яті Сергія Параджанова. Один із найвидатніших та найбільш новаторських режисерів XX століття пішов із життя 20 липня 1990 року. Вiн — також один із небагатьох режисерів, який зміг переплавити прозу кінематографа на чисту поезію. У його зрілих роботах практично відсутнє все те, до чого звик сучасний глядач: немає ані звичної драматургії, ані психологізму в діалогах, ані самих діалогів — як майже немає й дії, без якої сучасне кіно годі собі й уявити. Сенс його мистецтва народжується завдяки зіткненню візуальних символів, де кожен кадр впливає на наше сприйняття як окрема віршована строфа. Дивитися таке кіно буває не завжди просто. Кінокритик Олексій Росовецький зібрав для вас кілька ключів, які допоможуть відчинити двері у світ Параджанова.
10 років тому вийшов перший епізод серіалу "Дивні дива", який став одним із головних хітів Netflix. Еталонна ностальгійна атмосфера "лампових" 1980-х — від аркадних ігрових автоматів, полароїдів та магнітофонних касет до омажів Спілбергу та Стівену Кінгу, зібрала біля телевізорів та ноутбуків усіх, хто дорослішав у ті щасливі часи. Їхні діти та онуки теж втягнулися. І хоча до п'ятого сезону шоу здобуло "культовий" статус, це не вберегло його від змазаного фіналу — навіть віддані фанати змушені були визнати, що творці "серіалу десятиліття" власними руками вбили всю чарівність "Дивних див". На жаль, це часто трапляється з гігантськими проєктами, починаючи від "Зоряного крейсера "Галактика"" й до "Гри престолів". Чому так відбувається, вирішив розібратися кінокритик Олексій Росовецький.
Навіть із можливостями ШІ важко уявити Бона Скотта 80-річним. Легендарному фронтмену AC/DC назавжди 33 — як у той день, коли він не прокинувся після грандіозної пиятики. Того ж 1980 року за ним пішов не менш (сумно)звісний своїми божевільними гулянками та дикою вдачею барабанщик Led Zeppelin Джон Бонем, а Джона Леннона застрелив схиблений фанат. Так починалися 1980-ті, які поклали край рок-н-ролу як мистецтву та способу життя. У день народження Бона Скотта кінокритик і меломан зі стажем Олексій Росовецький спробував знайти відповідь на питання, чому архетип рокера як проклятого поета від рок-н-ролу залишився в минулому, — а сучасна рок-музика навіює, у кращому разі, чемну байдужість.
"Форрест Ґамп", що вийшов у прокат цього дня 32 роки тому, — один із тих фільмів, які з кожним новим десятиліттям набувають принципово нових сенсів. Переглянувши його крізь призму сьогодення, кінокритик Олексій Росовецький побачив не просто сентиментальний блокбастер із 1990-х, а бездоганну ідеологічну маніпуляцію.
У день народження кіномагната Луїса Барта Майєра, який з'явився на свiт під ім’ям Лазар Меєр, кінокритик Олексій Росовецький згадує маловідому сторінку історії Голлівуду — "Фабрика мрій" була створена місцевими євреями, які втекли з Російської імперії від погромів. А тепер давайте перепишемо цей сюжет: а що, якби вони залишилися?
Кінокритик Олексій Росовецький знайшов для вас у розкладі липневого кінопрокату два фільми, на які не шкода витратити час і гроші. Один із них ви й самі навряд чи пропустите — це "Одіссея" Крістофера Нолана. А от другий фільм, "Нормал", — хвацька жанрова суміш неовестерна й "чорної" кримінальної комедії в дусі братів Коенів, занадто екзотичне видовище, аби затриматися в нашому прокаті надовго.
Одним із найкращих телесеріалів 2026 року кінокритик Олексій Росовецький вважає італійський "Портобелло". Він загубився серед загального потоку розрекламованих творів, які здебільшого не виправдали очікувань, але його варто подивитися. У ньому — реальна історія людини, яка була незаслужено позбавлена доброго імені, боролася за його повернення — і перемогла зовсім незадовго до смерті...
