Злі вулиці: чому поліція відсторонилася від боротьби за порядок і як насильство заповнює міста України
Агресія та насильство з кожним роком дедалі більше заполонюють українське суспільство, але системно з цим практично не борються, зазначає військовослужбовець Віктор Трегубов. А якщо так, то боротися з цим починають ті, хто здатні відповісти насильством на насильство. Це неминучий варіант розвитку подій — і, звісно, зовсім не найкращий для країни.
На днях йшла до моєї київської квартири дівчинка. Вона мала заночувати в нас перед тим, як їхати з нашим чадом на Шипот. Було вже близько до комендантської. В районі Оболоні перестріла компанію не дуже тверезих тінейджерів, які волали та стрибали під якийсь російський репак. Попросила приглушити. До нас дійшла вже з розбитим обличчям.
Десь за тиждень до того моя дружина вже викликала поліцію через такий самий репак посеред ночі. Може, якраз та компанія і була. Схоже, не допомогло.
В мене в біографії також є правопорушення. Я якось перетягнув людину дрючком по сраці. Було це в новорічну ніч — точно не згадаю, але між 2016-м і повномасштабним вторгненням. Ми вдома з дружиною та моєю мамою святкували, а під вікнами петарди вибухали так, наче там вже бій іде. В якийсь момент я не витримав, вийшов і зробив фізичне зауваження. Був дуже здивований, бо виявилося, що жбурляв не якийсь малолітній д..біл, а дядько років на вісім старший за мене.
У той самий період у Києві був нашумілий випадок, коли через конфлікт у маршрутці кухар телячої статури на копняках виніс із неї хлопця-ветерана з пластиною в черепі. Той буквально на зупинці купив ножик, повернувся та залишив цей ножик в опоненті. Насмерть.
Взагалі з маршрутками біда була. Дуже багато маршруточників у нетактовній формі пояснювали атошникам, де вони мали льготний проїзд. Потім їх на кінцевій зустрічали інші атошники та пояснювали, чому варто вибачитися. Інколи в нетактовній формі. Інколи із застосуванням різкої жестикуляції.
Я служу в Харкові. Щодня, незважаючи на обстріли, порушуючи швидкісний та звуковий режими, центральними вулицями літають вівцеграї на мотоциклах з прямотоками. Їм норм. Всім іншим не дуже.
В Києві в моєї родини та ж ф..гня — поблизу проспект Бандери та вулиця Івасюка. Там взагалі достатньо одного д..біла на крилах ночі, щоб підскочив район розміром з невелике місто.
Джипінг в горах. Знущання над тваринами. Вандалізм. Довкола багацько жлобства. Класичного, традиційного жлобства — коли люди творять зле просто тому, що їм весело, а інших дратує. А як спитають, навіщо — завжди скажуть, що депутати от мільйонами крадуть. А потім включать агресію — йди собі.
А з іншого боку — велика, вже диспропорційно велика купа людей, які на агресію, вторгнення в їх простір чи просто свідоме їх дратування реагують насильством. Часто диспропорційним.
Це загальносоціальні явища. А бувають ще й особисті наїзди. Так, моєму давньому другові, військовому медику, що на Запорізькому напрямку служить, один хлопець на днях обіцяв усю сім'ю на пляшки посадити — через репост посту про мобілізацію, причому достатньо нейтрального. Погроза була від початку несерйозна, але якось неприємний сам факт, що людина в статусі мандавошки в тилу погрожує сім'ї захисника. Аналогічно один плюгавий снусмумрик з Одеси в межах суміщення тупого тролінгу та політичної навіженості вже половині ЗСУ пообіцяв шахеди на голови, а потім ще й стрілки позабивав — звісно, без жодної готовності справді на них прийти. Щиро не розуміючи, що хтось може виявитись наполегливим і знайти його самотужки.
Тут є два можливі виходи із ситуації.
Фантастичний — якщо поліція згадає, що її наймали не для того, щоб за гроші платників податків на ОнліФанс підписку купувати, а потім моделей ловити. І почне не розповідати, як не вистачає повноважень, а справді займатися всіма справами, які, по суті, є формами хуліганства. Ловити гонщиків, ганяти любителів послухати репчик о другій, хапати зоосадистів без багатотисячного шуму в соцмережах. Щоб це було щоразу інституційно, а не з пинка масового висвітлення.
Реалістичний — новий суспільний договір встановиться на основі насильства. Себто, коли достатня маса непуганих стане пуганими і встановиться чіткий зв’язок між вчинком та травмою. Коли почнуть горіти джипи та мотоцикли, коли до любителів нічної музики виходитимуть любителі неісторичного фехтування, а один відомий зоосадист розділить долю іншого голомозого навіженого — того, що на прізвище Бузина.
Може здатися, що я за таке виступаю. Ні. Це ПОГАНО. Це ПОГАНИЙ СЦЕНАРІЙ. Він призводить до таких ситуацій, як з вбивством в маршрутці чи з комбригом 155-ки. Так не можна, таке вирішення проблеми значно гірше за проблему.
Але так і буде, якщо воно й далі буде пущено на самоплив.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.