Розділи
Матеріали

Загроза 2029 року: наскільки Росія реально може створити аналог Starlink

Росія ніколи не зможе створити щось подібне до Starlink Ілона Маска — відставання занадто велике, і побоювання щодо цього безпідставні, підкреслює аналітик Анатолій Амелін. Але свою систему "Рассвет" росіяни створюють, і це цілком реальна загроза — проте вона проявиться лише через кілька років. В України є час зруйнувати цей проєкт тим чи іншим способом…

Бюро 1440 — "мозок" російської системи "Рассвет" | Фото: Бюро 1440

Наскільки Росія реально може створити аналог Starlink?

Останніми днями побачив кілька текстів, на мою думку, надміру гнітючих. Росія запустила супутники задля зв'язку, розвідки, планує масштабувати, і тепер все погано…

Вирішив як аналітик розібратися і поділитися висновками. Одразу обмовлюся: крім того, що я аналітик, маю ще й інженерну та профільну військову освіту. Тому можу трошки копнути глибше.

Що ж…

Загроза реальна, але точно не наступного літа. Реальний горизонт — 2029–2030 роки, не 2027-й, як пишуть деякі автори.

Повторити Starlink Росія не може (відставання в 350 разів). Але зробити канал керування дронами над фронтом — цілком, і рано чи пізно зробить.

Три цифри, якими лякають ("12 на 550 км", "два вікна по годині", "покриття до літа 2027"), — неправильні.

Що реально висить на орбіті:

  1. 23 березня з Плесецька "Союз-2.1б" вивів перші 16 серійних апаратів "Рассвет". Пуск не оголошували ані "Роскосмос", ані Міноборони РФ. Причина секретності, банально, в українських дронах.
  2. 19 липня — ще 16 запустили. Разом — 31 серійний апарат плюс шість демонстраційних.
  3. Тепер цифра для масштабу: анонсована ціль — 292 апарати до кінця 2027-го і понад 900 до 2035-го. У Маска, для порівняння, — 10 759 у роботі. Відчуваєте дистанцію?

Три цифри, які гуляють медіа і які просто неправильні

1) "Дванадцять супутників на робочій висоті 550 км". Цільова орбіта за заявками до Міжнародного союзу електрозв'язку — 800 км. За чотири місяці вище 550 км не піднявся ніхто. Один згорів, три застрягли на 350–415 км. "550 км" — це не робоча висота, а точка, де апарати зависли на півдорозі.

2) "Два стабільні вікна зв'язку понад годину кожне". Апарат на 514 км видно з однієї точки максимум 11–12 хвилин, під робочим кутом — приблизно шість. Це геометрія, її не обдуриш. Моделювання дає для Києва 109 хвилин сумарної видимості на добу, але максимальний безперервний шматок — приблизно 27 хвилин. Хтось склав усі розкидані по добі проходи і назвав це "стабільним вікном". Це як скласти час усіх маршруток за день і сказати, що маршрутка їздить безперервно.

3) "Цілодобове покриття до середини літа 2027". Чиста арифметика — торік Росія зробила 17 орбітальних пусків за весь рік на всіх замовників. Щоб дійти до 292 апаратів, треба приблизно 17 виділених пусків до кінця 2027-го — майже щомісяця, і лише під одну програму. Фізично неможливо.

Дрібниця, яку ніхто не помітив: той "ланцюжок", яким лякають, — це п'ять апаратів, у липні додалися ще два. Не дванадцять. П'ять апаратів у такому "потязі" дають кілька хвилин зв'язку на добу.

То може Росія замінити Starlink чи ні?

Повторити — ні. Відставання в 350 разів грошима за рік не закриється. Навіть китайські Guowang і Qianfan випереджають "Рассвет" у 6–8 разів.

Але замінити для власних потреб — так. Їм не треба покрити планету, їм треба канал над фронтом і своєю територією. Це сотні апаратів, не десятки тисяч.

Співзасновник MySat UA Дмитро Хмара слушно зауважує: для фронту може вистачити менше, ніж для комерційного старту, бо супутники можна сфокусувати на окремих зонах — скажімо, на сході й півдні України.

Мій розрахунок за нинішнім темпом: приблизно 175 апаратів до кінця 2028-го. Поріг стійкого покриття — 200–250, це підтверджує і "Флеш". Тобто загроза — це 2029–2030 роки, у прискореному сценарії — друга половина 2028-го. Не 2027-й. А у 2028-му, вважаю, Росії у тому вигляді, що ми знаємо, вже не буде.

Фото: з відкритих джерел

Що орків гальмує сьогодні?

1. Пуски. 17 на рік на всю країну — стеля, яку грошима не пробити.

2. Якість. З 16 апаратів першої партії один втрачено, три не піднялися. Перші два тижні двигуни взагалі не працювали — схоже, наземні служби не впоралися керувати такою кількістю одразу.

3. Термінали. Головне вузьке місце. Антену показали, серійне виробництво — ні. За оцінкою експертів, російський термінал може коштувати в сотні разів дорожче за Starlink. А під санкціями їх треба зробити сотні тисяч.

Що змінилося на гірше?

Друга партія пішла в іншу орбітальну площину — різниця понад сто градусів. Простими словами: перехід від "нитки перлів" в одній площині до нормального покриття почався. Із дванадцяти потрібних площин зайнято дві.

Стежити треба саме за площинами, а не за загальною кількістю апаратів. Нова площина дає приріст покриття набагато більший, ніж ще один апарат у стару.

Чому вони раптом побігли?

Проєкт роками повз. Перший пуск переносили з грудня 2025-го на лютий, потім на березень. А 4–5 лютого SpaceX разом із нашим Міноборони вимкнула тисячі російських терміналів Starlink через "білий список". "Флеш" тоді описав: усе управління військами обвалилося, штурми зупинились.

Перший серійний пуск "Рассвета" стався за кілька тижнів після цього. Це не геніальний задум ординців. Це реакція на тактичну поразку.

І урок тут уже для нас: залежність від одного зовнішнього оператора — вразливість. Чи має Україна альтернативи?

Що спрацювало проти них, спрацює і проти нас.

Тепер поміркуємо, чи можна їхні супутники глушити, збивати, зводити з орбіти?

Збивати ракетою — забудьте. Проти сотень апаратів кінетика безглузда: просто створюєте хмару уламків на своїх же орбітах, порушуєте Договір про космос, а один збитий із трьохсот нічого не змінює — не варіант.

Глушити самі супутники із землі — майже нереально. Спрямована антена, шалена швидкість апарата, вузьке вікно на проліт — це та сама причина, чому росіяни за три роки так і не заглушили Starlink попри всю РЕБ. Той бар'єр захищатиме й "Рассвет", коли апаратів стануть сотні.

Наше завдання — бити не по небу, а по трьох точках на землі:

  1. Перша — наземні станції через кібер. Найкращий приклад дали самі росіяни: за годину до вторгнення у 2022-му вони вбили десятки тисяч модемів Viasat по Європі — не збиваючи жодного супутника, а стерши їхню пам'ять шкідливим кодом AcidRain. Центр управління і шлюзи "Рассвета" — така сама мішень.
  2. Друга, найдешевша — термінали через навігацію. "Рассвет" будується на стандарті 5G NTN, який вимагає, щоб термінал сам рахував компенсацію за власними координатами GNSS. Формулювання 3GPP однозначне: без дійсної позиції GNSS пристрій просто не виходить на зв'язок. Спуфінг навігації над потрібним районом б'є не по радіоканалу, а по алгоритму: термінал із підміненими координатами рахує неправильно, передавання промахується повз вікно приймача, зв'язок рветься. Механізм гарантовано працює для зв'язку зі смартфонами. Чи так само залежить широкосмуговий термінал з фазованою решіткою — треба перевірити на захопленому зразку. Росіяни підуть у зв'язку із завадостійкими антенами й інерціалкою. А нові версії стандарту вже роблять режим, стійкий до втрати GNSS. Вікно є, але воно не вічне.
  3. Третя — виробництво. Найнадійніший спосіб не дати супутнику працювати — не дати його зробити і запустити. Санкції на компоненти, тиск на пуски. Кожен зірваний пуск дешевший за будь-яку зброю проти вже виведеного апарата. Отже: цілитися в модем, у навігацію, у складальний цех, у пусковий майданчик. Не в небо.

Що ми разом із партнерами можемо робити прямо зараз:

  1. Прямі санкції проти ТОВ "Бюро 1440" одразу в трьох контурах, де його поки немає окремою позицією: SDN США, реєстр Британії, Entity List американського BIS. Плюс РНБО окремо.
  2. Доказовий пакет по критичних компонентах: радіочастотний тракт, мікросхеми формування променя, швидкі перетворювачі, оптика, лазери — партнерам у G7 і ЄС, із прив'язкою до посередників у третіх країнах (завдання до розвідки).
  3. Єдиний центр моніторингу зі щоденним продуктом: скільки площин, темп пусків, що з терміналами. Планувати за індикаторами, не за датою.
  4. Пріоритетно вилучати й розбирати захоплені термінали. Єдиний спосіб перевести гіпотези про компоненти і GNSS у докази.
  5. Фінансувати засоби впливу на навігацію терміналів уже зараз, а не після першого дрона над Києвом.
  6. Готувати вплив на наземний сегмент. Досвід Viasat показав, що це працює і масштабно.
  7. Розгорнути багатоканальне управління з автоперемиканням між супутником, стільниковими, радіорелейними і комірковими мережами.
  8. Зафіксувати договірні гарантії доступу до європейських систем. IRIS² (10,6 млрд євро) виходить у сервіс приблизно 2030-го — саме коли "Рассвет" досягне покриття. Заходити зараз і партнером, не покупцем.
  9. Тиснути через Міжнародний союз електрозв'язку: орбіта, на якій апарати стоять реально, з МСЕ не узгоджена. Інструмент безкоштовний і досі без діла.
  10. Критичній інфраструктурі закласти в плани сценарій, де противник бачить результат удару в реальному часі. Інші вимоги до резервування і швидкості відновлення.

Наостанок — про гігієну сприйняття

Усі три цифри з початку походять з одного джерела — коментаря одного фахівця одному виданню. Понад двадцять медіа їх передрукували. Двадцять передруків — не двадцять підтверджень. Це один голос, помножений на репост. Так і будується більшість інформаційних операцій.

Загроза реальна. Росія будує систему на десятиліття. Але вона не над нами наступного літа — у нас є два–чотири роки, поки угруповання мале і без серійних терміналів. І це час для руйнування Росії.

Панікувати через хибну дату так само шкідливо, як не бачити загрози зовсім.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело