Евакуація з Києва: як і куди вивезти 200 тисяч мешканців столиці, якщо не вдасться забезпечити опалювальний сезон

Сьогодні я почув інформацію… про те, що в Києві у разі необхідності під час опалювального сезону можуть евакуювати приблизно 200 тисяч людей. У мене виникло дуже просте питання: а хтось узагалі порахував, як саме це буде зроблено?

Бо цифра 200 тисяч людей звучить красиво. Особливо у телевізорі. Але евакуація — це не цифра у прямому ефірі й не фраза в чиновницькому пресрелізі. Це величезна логістична операція, для якої потрібні транспорт, водії, маршрути, місця розселення, харчування, медицина, супровід, зв'язок, охорона і, найголовніше, чіткий план дій.

Давайте просто порахуємо.

1. 200 тисяч людей — це скільки автобусів?

Візьмемо звичайний автобус приблизно на 50 пасажирів. 200 000 людей / 50 = 4 000 автобусів.

Чотири тисячі автобусів — одночасно. Не сто. Не двісті. Не п'ятсот. Саме чотири тисячі рейсів місткістю по 50 людей, якщо кожен автобус робить лише один евакуаційний рейс.

І тут починається найцікавіше.

Якщо ми маємо, умовно, 100 автобусів, які можуть здійснювати по одному повному рейсу на добу, це максимум приблизно 5 тисяч людей на день. 200 тисяч людей / 5 тисяч = 40 днів. Тобто за 100 автобусів і одного рейсу на добу ми отримуємо майже півтора місяця евакуації.

Але це дуже спрощена модель. Бо автобусу потрібно доїхати до місця призначення, висадити людей, повернутися до Києва, пройти технічне обслуговування, заправитися, а водієві — відпочити. І якщо йдеться не про найближче місто, а про захід України, логістика стає ще складнішою.

2. А тепер уявіть собі 4 тисячі автобусів.

Де їх взяти?

У Києві одночасно працює громадський транспорт. Частина автобусів потрібна для міста. Частина може бути технічно несправною. Частина працює на інших маршрутах.

Тобто просто сказати "ми евакуюємо 200 тисяч людей автобусами" недостатньо. Потрібно відповісти на питання:

• Скільки автобусів реально зарезервовано для евакуації?
• Скільки з них комунальні?
• Скільки приватні?
• Скільки автобусів можуть бути залучені за мобілізаційними або іншими механізмами?
• Скільки водіїв є в резерві?
• Які маршрути?
• Де точки збору?
• Хто формує колони?
• Хто координує рух?
• Де автобуси заправляються?
• І що відбувається, якщо одночасно пошкоджена дорожня інфраструктура?

Ось це вже називається план евакуації.

3. А тепер головне — куди евакуювати 200 тисяч людей?

Бо вивезти людей із Києва — це лише половина проблеми. Їх потрібно десь розмістити.

200 тисяч людей — це населення великого українського міста. Не можна просто сказати: "Вивеземо на захід України". На захід України — це куди саме?

• Ворохта?
• Яремче?
• Трускавець?
• Львівська область?
• Закарпаття?

І де там одночасно знайдеться 200 тисяч вільних місць?

• Санаторії?
• Пансіонати?
• Готелі?
• Школи?
• Гуртожитки?
• Модульні містечка?
• Приватний сектор?

Тут також потрібна конкретика. Тому що 200 тисяч людей — це не туристична група, яку можна розселити по декількох готелях. Це 200 тисяч ліжко-місць, причому бажано з опаленням, водою, каналізацією, харчуванням, медичним забезпеченням і можливістю тривалого проживання.

4. А тепер медицина.

Особливо якщо ми говоримо про евакуацію в умовах опалювального сезону.

Серед 200 тисяч людей будуть діти, люди похилого віку, люди з інвалідністю, маломобільні громадяни, люди, які потребують постійного прийому ліків або медичного нагляду.

• Хто їх супроводжуватиме?
• Скільки медичних працівників?
• Скільки бригад швидкої допомоги?
• Скільки спеціалізованого транспорту?
• Хто забезпечуватиме медикаментами?
• Хто відповідатиме за людей, які потребують кисню або іншого постійного медичного забезпечення?

І це вже зовсім інший масштаб операції.

5. А тепер харчування, вода і побут.

Уявімо, що ми все-таки вивезли 200 тисяч людей. Що далі?

• Їх треба годувати.
• Дати воду.
• Забезпечити туалетами та санітарними умовами.
• Опаленням.
• Постільними речами.
• Місцями для дітей.
• Медичною допомогою.
• Психологічною підтримкою.
• Зв'язком.
• Охороною.

А якщо евакуація триватиме не два дні, а тижні?

• Хто за це платить?
• З яких бюджетів?
• Хто закуповує продукти?
• Хто організовує кухні?
• Хто відповідає за розселення?
• Хто веде облік людей?

Бо 200 тисяч людей — це вже фактично окрема система життєзабезпечення.

6. І найважливіше — хто все це координує?

Ось тут я хотів би почути від київської влади не загальні слова, а конкретні цифри.

• Скільки автобусів є в плані?
• Скільки місць для розселення підтверджено?
• У яких саме областях?
• Скільки медичних бригад передбачено?
• Скільки водіїв?
• Які маршрути евакуації?
• Скільки часу займає один цикл?
• Яка пропускна спроможність евакуації за добу?
• Де будуть пункти збору?
• Що буде з людьми, які не можуть самостійно дістатися до пунктів збору?
• І головне — чи проводилися практичні навчання саме в масштабі хоча б десятків тисяч людей?

Бо одне діло — евакуювати кілька сотень або кілька тисяч людей. І зовсім інше — 200 тисяч.

7. Не треба плутати евакуацію з красивою цифрою.

Я абсолютно не заперечую необхідність мати план евакуації Києва. Навпаки. В умовах війни та постійних атак на енергетичну інфраструктуру такий план повинен існувати.

Але якщо ми говоримо про евакуацію 200 тисяч людей, суспільство має право знати не тільки цифру. Ми маємо право знати механізм.

Тому що евакуація — це не "ми посадимо людей в автобуси і відвеземо". Це тисячі транспортних одиниць або багаторазові рейси, величезна кількість персоналу, десятки тисяч людино-годин роботи, сотні об'єктів розселення, медичне забезпечення, харчування, вода, зв'язок, охорона та управління.

І тому я дуже хотів би, щоб журналісти, перш ніж озвучувати такі цифри, хоча б один раз сіли з калькулятором і порахували, що стоїть за словами "евакуювати 200 тисяч людей".

Бо в кризовому управлінні недостатньо сказати: "ми це зробимо". Потрібно показати: чим, куди, за який час, якими силами і хто конкретно за це відповідає.

І якщо такого розрахунку немає — тоді це не план евакуації. Це просто цифра, озвучена в ефірі.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело