Система, що оповила Україну: про що не говорять в історії з кол-центрами
Мережа кол-центрів, що охопила країну, не могла бути створена одним генеральним прокурором, переконана адвокатка Тетяна Козаченко. Це надто складна й надто масштабна система, і в ній не могло обійтися без інших силовиків. Тому автору хотілося б почути пояснення щодо цього від Національної поліції.
ЧОМУ МОВЧИТЬ ПОЛІЦІЯ?
Давайте на хвилину відкладемо найяскравішу частину нинішнього скандалу — судові шоу навколо Офісу Генерального прокурора — і подивимося в інший, не менш очевидний бік.
А де МВС? Де Національна поліція? Де їхня публічна позиція?
Бо шахрайські кол-центри — це не абстрактна "прокурорська тема". Саме поліція отримує заяви потерпілих. Саме поліція реєструє кримінальні провадження. Саме слідчі мають встановлювати організаторів, проводити обшуки, вилучати техніку, знаходити гроші, збирати докази, встановлювати рахунки, телефонні номери, приміщення, десятки й сотні людей, які працюють у цих схемах.
Прокурор здійснює процесуальне керівництво. Але розслідування не відбувається десь у повітрі.
Тому якщо сьогодні нам говорять, що представники прокуратури роками могли "кришувати" кол-центри, у мене є дуже прості питання до поліції.
Скільки заяв про телефонне та онлайн-шахрайство українці подали за останні п'ять років, по роках? На яку загальну суму ошукано людей? Це системні злочини, МВС не може не мати статистики, що у них відбувається.
Скільки кол-центрів викрито? Скільки організаторів отримали підозри? Скільки справ дійшло до суду? Скільки проваджень лежать без результату?
І головне: чи є заяви про втручання чи тиск посадовців прокуратури на МВС? Заяви про незаконне втручання в розслідування є?
Я не чула жодної заяви поліції, що їх слідству хтось перешкоджає.
Якщо такі перешкоди були — суспільство має право знати, хто, коли і які саме розслідування блокував. Якщо перешкод не було — тоді наступне питання ще "приємніше": а чому за роки масового телефонного шахрайства ця індустрія змогла вирости до масштабів, коли майже кожен українець або його близькі отримували дзвінки від шахраїв?
Ми дуже багато говоримо про прокуратуру. І правильно говоримо. Але не можна створити зручну картинку, ніби вся система боротьби з шахрайством складалася з одного прокурора.
У цієї системи були слідчі, оперативники, керівники підрозділів, кіберполіція, територіальні управління, центральний апарат.
Тому, МВС і Нацполіція, алло. Не мовчіть. Вийдіть і покажіть цифри. Поясніть, що відбувалося із заявами людей про злочини. Розкажіть, які провадження вам блокували і хто це робив? Або поясніть, чому їх не блокували, але кол-центри все одно роками спокійно працювали. Чи "неспокійно"?
ЯКЩО шахрайські кол-центри "кришуються", то поліція або в темі, або в долі. Бо в силу масштабності, системності злочинів і їх масовості поліція як воронка збирає заяви всіх потерпілих, а значить, точно усвідомлює чи повинна усвідомлювати рівень проблеми, бо саме для вирішення таких проблем поліція і існує!
Як написав генпрокурор про підозри, обшуки і дискредитацію всього офісу: "Вчора був на робочому місці, сьогодні в робочому режимі і трохи спорту. Працюємо далі".
Карл! Спорт, робочий режим, працюють далі!
…Я втратила остаточно довіру до державних інституцій. І це, мабуть, найстрашніше в цій історії для мене.
Бо країна перебуває під зовнішньою агресією. Ми щодня говоримо про загрози державності, безпеці, стійкості країни. Але коли всередині державних інституцій виникають системи кругової поруки, бездіяльності, корупції чи взаємного прикриття — вони створюють не меншу небезпеку вже зсередини.
Країна тримається на армії, на довірі громадянина до того, що поліція захищає, прокурор дотримується закону, суд судить, а посадовець відповідає за свої дії.
Тому актуальне питання: чому мовчить Національна поліція України?
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.