Українська "Мрія про весну": Джордж Мартін про те, що починається після війни

"Пісня льоду й полум’я" — не просто видатний цикл жанрових романів, а одна з головних книжок XXI століття поряд із "2666" Роберто Боланьйо, "Аустерліцом" Вінфріда Георга Зебальда та, наприклад, графічними романами Маржан Сатрапі. (Хоча перша книжка циклу, "Гра престолів", формально побачила світ ще у ХХ столітті.)

У романах Джорджа Мартіна кожен читач побачить щось своє: універсальні історії тим і цінні, що їх можна осмислювати крізь призму найрізноманітнішого досвіду. Війну П’яти Королівств також можна співвіднести з досвідом повномасштабної війни в Україні. Щоправда, наша на сьогодні точиться вже приблизно втричі довше.

Більшість історій про війну розповідають або про те, як перемогти, або про те, як пережити її травматичні наслідки. Джордж Мартін — один із небагатьох великих авторів масової літератури, якого справді цікавить те, що зазвичай починається після переможних фанфар. У цьому й полягала його заочна полеміка з толкінівською моделлю фентезі, коли Джордж Мартін якось напівжартома запитав: якою була податкова політика Арагорна?

Як розповів письменник в інтерв’ю виданню Rolling Stone 2014 року, на його думку, в книжках Джона Толкіна втілено майже середньовічне уявлення про владу. Якщо законний король — гідна людина, його повернення відновлює належний лад. Але Джорджу Мартіну з його політичним мисленням цього замало. Перемога над абсолютним злом — ще не щасливий фінал: саме після неї для правителя настає найважче. Адже із завершенням війни суспільні проблеми самі собою не зникають — навпаки, лише загострюються.

Після того, як Роберт Баратеон скидає Таргарієнів і здобуває корону, виявляється, що очолити повстання й керувати королівством — зовсім різні речі. Державні справи обтяжують Роберта; натомість він спустошує скарбницю бенкетами й турнірами, а давні конфлікти тим часом нікуди не зникають. І ось вже за кілька років йому доводиться придушувати повстання Грейджоя.

Куди драматичніша історія Дейенеріс. Знищивши владу рабовласників в Астапорі, вона зіткнулася з тим, що побудувати справедливий лад на місці поваленої диктатури набагато складніше, ніж повалити саму диктатуру. А зламавши рабовласницький устрій у Мієрині, Мати Драконів виявила, що рабство глибоко вкорінилося в економіці, культурі та суспільних відносинах — а значна частина зв’язків, знань і економічної влади все ще належала її вчорашнім політичним ворогам. І щоразу наслідки виявляються найгіршими: знову рабство, тиранія, нова війна, а за нею — голод та епідемії.

 Та найжорстокіший урок війни дістався Джону Сноу. Після розгрому війська здичавілих перед ним постає набагато складніша проблема: як будувати нове життя пліч-о-пліч із учорашнім ворогом? Рішення пропустити здичавілих за Стіну й зробити їх союзниками мало для Джона Сноу доволі сумні наслідки.

Схоже питання рано чи пізно постане перед українською державою, Кримінальний кодекс якої передбачає відповідальність за колабораційну діяльність. А після масштабної деокупації воно стане ще гострішим: що, власне, робити з людьми, які роками були частиною системи, створеної ворогом? Особливо якщо без цих фахівців неможливо швидко повернути життя до норми.

Повоєнний світ усюди має впізнавані риси: і в Річкових землях, і на сході України. У "Бенкеті круків" Мартін без прикрас змальовує спалені села, сиріт і біженців, розбійницькі банди та небезпечні дороги. Війна П’яти Королів майже скінчилася, але для пересічної людини мир іще не настав.

Якщо додати до цього мінні поля, нерозірвані боєприпаси та ґрунти, забруднені важкими металами на покоління вперед, постає цілком реальна картина майбутнього повоєнного сходу України. За даними Національного органу з питань протимінної діяльності, понад 133 тисячі км² території країни ще належить обстежити та знешкодити вибухонебезпечні предмети.

І війна ще довго залишатиметься в землі, на дорогах і в людях — доки ми день у день відбудовуватимемо новий світ на руїнах колишнього життя.

ПРИМІТКА: "Мрія про весну" — назва запланованого сьомого й завершального роману циклу "Пісня льоду й полум’я".

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані матеріали в рубриці "Думки" несе автор.