"Серце звіра" з Бредом Піттом: огляд фільму
В український прокат виходить новий фільм із актором, який, як завжди, не знімається у поганих фільмах, або робив це так давно, що всі про це вже давно забули. Бред Пітт і його бойовий друг-пес залишаються віч-на-віч із небезпеками Аляски, далеко від цивілізації. Сюжет не новий, тому тут усе залежить від майстерності режисера Девіда Ейєра.
Сюжет фільму починається з того, що якась жінка їде по безлюдній дорозі. Вона змушена зупинитися, бо їй перегорожує дорогу якась собака. Потім глядачів переносять на кілька днів назад — у той момент, коли все почалося.
Отже, невеликий літак ветерана спецназу Джеймса Белмонта (Бред Пітт) зазнає аварії в "негостинній" місцевості Аляски, тепер йому доведеться подолати 80 кілометрів у важких умовах, як то кажуть, наодинці зі стихією.
Глядачів одразу ж заспокоюють: із собакою все буде добре, а от щодо героя Бреда Пітта — це спірне питання.
Він опиняється у безлюдній місцевості через невеликий серцевий напад під час польоту, після чого Джеймс стає справжньою "вітриною" для кризових ситуацій. Залишається лише здогадуватися, що ще доведеться пережити цьому небагатослівному, пошарпаному життям ветерану, на якому, у моральному та фізичному сенсі, немає жодного цілого місця.
Важливий момент: вівчарка Одін — бойовий товариш Джеймса. Собака так само травмована психологічно, як і її господар, вона пережила не менше в боях і страждає на такий самий посттравматичний синдром, про який не прийнято говорити, коли мова заходить про тварин.
У фільмі Ейера роль Аляски дісталася Новій Зеландії, а оператор Мауро Фіоре зумів перетворити краєвиди незайманої стихії на неймовірно красиві сцени природи. У той час як внутрішня самотність і звичка очікувати найгіршого у героя Пітта резонують із величезними й небезпечними просторами, далекими від цивілізації. Перед нами — щось на кшталт синергії випаленої пустелі всередині людини та гігантської пустельної місцевості: вони схожі в плані фрустрації та недоступності й, водночас, прекрасні у своїх масштабах та глибині самотності.
Дикі тварини, яких зустрічає Джеймс, якісно відтворені завдяки візуальним ефектам, а тривалість фільму — 101 хвилина — забезпечує динамічний темп розвитку подій і високий рівень напруги
Спочатку може здатися, що від фільму не варто очікувати нічого особливого. Тим більше, що тема дружби людини та собаки нещодавно була вичерпана у фільмі Рідлі Скотта "Сузір’я великого пса". Але спішу запевнити: ці фільми дуже різні. Так, в обох картинах йдеться про втомленого чоловіка, собаку та літак, але на цьому схожість сюжетів закінчується.
А ще, маючи певну проникливість, можна побачити біографічну паралель між подіями в житті Пітта та його екранного героя. Там багато про внутрішнє протистояння, спалену землю після непростих періодів життя дорослого чоловіка та глибоку самотність, що супроводжує ментальну зрілість.
Багато критиків назвали "Серце звіра" фільмом для любителів собак, але цей аспект стрічки — точно не головний. Тут усе про біль чоловіка, який пройшов через особисте пекло. Фільм — своєрідна алюзія на особисту війну та спробу вижити в ній, про які не прийнято говорити, так само, як і про посттравматичний синдром у тварин. Він про те, що війна не програна, доки б'ється серце звіра.
Нагадаємо, що ми вже писали про те, яким вийшов фільм Рідлі Скотта "Сузір’я Великого Пса".
Раніше ми повідомляли, що в український прокат вийшла нова комедійна стрічка з трилогії про пригоди на залізниці — "Поїзд "Червона рута".