Путін виповз зі свого кутка: чому диктатор набрався сміливості і на що він розраховує

Зміна риторики Путіна. Чи можливе примушування України до миру.

В останні дні Путін змінився. Ми вже не бачимо того переляканого Путіна зразка 9 травня. Перед нами жорсткий і самозарозумілий диктатор, який знову відчуває силу.

1. Путін за своєю натурою боягуз. І коли він відчуває силу, він ніколи не йде в бій. Він втікає в куточок і мовчки чекає. Він таким був більшу частину 2026 року. Але протягом останнього місяця він почав активно вилазити зі свого кутка.

2. Протягом останнього часу відбулося кілька кардинальних змін:

• стало зрозуміло, що нам не вистачатиме ракет для "петріотів" і ми їх не отримаємо в достатній кількості. На тлі відсутності (поки) можливості збивати реактивні "шахеди" це кардинально змінює війну в тилу. І все це помножено на бюджетну кризу, зупинення цілої низки галузей та критичну ситуацію з експортом. Про корупційні скандали і дуже реальну перспективу обмеження європейського фінансування після виборів у Франції та можливих виборів у Німеччині я взагалі мовчу. Отже, який висновок з цього робить Путін? Я впевнений, що головний висновок полягає в тому, що в найближчі місяці в Україні посиплеться тил в тому значенні, що скоро буде зроблено щось типу держперевороту і Україна розвалиться не на фронті, а в тилу;
• зустріч Трампа та Сі показала, що ніякого зовнішнього тиску на Росію найближчим часом не буде. Це ключова зовнішня перемога російської дипломатії. Путін давно мислить короткими часовими лагами. Його час планування — це час зимового чи літнього наступу. Тобто 3–6 місяців. І зараз в горизонті 3 місяці ніяких зовнішніх проблем він не бачить;
• Війна на Близькому Сході і частковий параліч нафтового комплексу Саудівської Аравії роблять російську нафту майже незамінною, допоки ситуація з Іраном не буде вирішена. А вона, схоже, в найближчі місяці вирішена не буде;
• щодо внутрішньої російської ситуації, де є дуже серйозні проблеми з економікою, то тут Путін відразу після виборів заявив, що Росія відновила все, що Україна знищила. Це абсолютна дурниця, але цей наратив я зараз читаю так: не розказуйте мені про проблеми в економіці. Це мене не хвилює, а значить, цього нема. Ба більше, низка податкових новацій, які найближчим часом буде ухвалено, помножені на загрозу націоналізації, говорять нам про продовження ще більшого закручування гайок в системі. І поки ФСБ виконує всі доручення, система буде триматися.

3. Щодо атак на ЄС, то дрони та підпали стануть новою нормою. РФ щоразу буде дивитися, як далеко можна зайти. І головна проблема тут навіть не ЄС, а Китай і США. Путін хоче бути рівним з ними, і він вважає, що через атаки на ЄС він має можливість змусити Китай та США звертати більше уваги на нього. Я все ще залишаюся при думці, що найближчим часом ( як мінімум до 4 листопада, коли пройдуть вибори в США) не буде прямої агресії проти однієї з країн Балтії, хоча, на відміну від літа, ризики різко зростають.

4. Щодо України, то перед нами стоять три глобальні завдання:

• вистояти і не пересваритися остаточно;
• знайти протидію реактивним дронам і все ж наростити спроможності власних ракетних ударів;
• змінити підходи до дипломатії, бо переговори Україна–Росія–США в нинішньому форматі себе остаточно вичерпали. Без зовнішнього тиску Путін не піде ні на які домовленості. Граючи в гру, що переговори за посередництва США існують, ми самі крадемо в себе дорогоцінний час. Нам потрібно створювати нову переговорну коаліцію. І для цього, напевне, треба щось змінювати в групі відповідальних за зовнішню політику.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело