Трампу не дадуть розгулятися: чому не варто боятися самодурства президента США
На посаду президента США майже не потрапляють люди з високими моральними принципами, і Дональд Трамп — аж ніяк не якийсь виняток, стверджує політичний експерт Артем Біденко. Але боятися самодурства Трампа не слід: політична система Америки побудована таким способом, що президента, який занадто розгулявся, утримають у межах, і історія знає чимало прикладів цього…
Пам'ятаєте Френка Андервуда з "Карткового будинку" — хто дивився, звичайно?
Варто зрозуміти, що він — типовий американський президент, і аж ніяк не викривлення заради шоу. Політична система США побудована таким способом, що до Овального кабінету доходять, як правило, ті, хто готовий вигризати глотки, в кого є амбіції, харизма та агресія. Мораль та інтелект взагалі необов'язкові.
Звичайно, винятки траплялися, але їх мало, і це далеко не ті президенти, якими звикли захоплюватися. В історію більше увійшли лідери, які вміло використовували шарм і харизму заради популярних політичних цілей. Адже було за що критикувати і Кеннеді, і Рузвельта.
Обама? Мало хто пам'ятає, але в 2012 році він мило балакав з Медведєвим, і випадково поряд був включений мікрофон: "Це мої останні вибори. Після виборів у мене буде більше гнучкості".
І хоча в голлівудських бойовиках багато показують сильних, виважених та тверезих президентів, Штати все ж потужні завдяки своїм розгалуженим інституціям, де конкуренція лежить в основі всіх процесів. Система стримувань і противаг робить цю країну сильною і успішною.
У 1937 році Рузвельт запропонував збільшити склад Верховного суду до п'ятнадцяти суддів, і Сенат, де його партія мала величезну більшість, цей план не пропустив. У 1952 році Верховний суд скасував указ Трумена про захоплення сталеливарних заводів. У 1974 році суд одноголосно, 8 голосами проти 0, зобов'язав Ніксона віддати плівки, і менш ніж за три тижні той пішов у відставку. 20 лютого 2026 року Верховний суд визнав, що закон про надзвичайні економічні повноваження не дає змоги президенту вводити тарифи.
Америка сильна не президентами, а системою, у якій президент грає далеко не головну роль. Він радше лідер для американців, а стабільність і ефективність забезпечують інші інституції. Захоплюватися самими президентами нема чого, і дивуватися, як усе тримається при таких людях, теж.
Тож і щодо Трампа нам лишається чекати, що Конгрес, суди та виборці зроблять свою роботу. Найближча перевірка настане 3 листопада на проміжних виборах. Скільки це триватиме, складно прогнозувати: від злому у Вотергейті до відставки Ніксона минуло більше двох років.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.