Розділи
Матеріали

Мистецтво після здорового глузду: від Мана Рея до війни в Україні

50 років тому помер Ман Рей — художник, фотограф, кінорежисер і один із головних експериментаторів авангарду XX століття, який перетворив випадковість, абсурд і порушення звичних функцій речей на повноцінний художній метод. Він належав до кола дадаїстів, які ще під час Першої світової відмовилися описувати божевільну реальність звичними засобами — через сто років схожий механізм можна побачити в українському мистецтві війни.

Велика війна змушує мистецтво сумніватися в самому здоровому глузді | Фото: Колаж: Фокус

Кінокритик Олексій Росовецький пропонує поговорити про те, чому велика війна змінює не лише те, про що говорить мистецтво, а й сам спосіб, в який мистецтво осмислює реальність.

Велика війна змушує мистецтво сумніватися в самому здоровому глузді. Світ залишається впізнаваним, але звичні речі й жести означають уже щось інше, а повсякденне життя починає жити за іншими правилами. Здорового глузду вже недостатньо, щоб осмислити цей досвід, тому мистецтву доводиться ламати звичну логіку зображення, аби точніше передати реальність, яку змінила війна.

Саме тому під час Першої світової виникає дадаїзм. Європейська цивілізація пишалася раціональністю, науковим прогресом та ефективною промисловістю — і саме ці досягнення дали змогу перетворити війну на масову індустріальну бійню. Для художників проблема полягала вже не лише в самому жаху війни, а й у неможливості осмислити її звичними категоріями: світ, який називав себе розумним, перестав таким виглядати.

Дадаїсти відповіли на це зламом звичної художньої мови. Місце вивіреної композиції посіла випадковість, замість зв’язної мови з’явився абсурд, а в мистецтво увійшли звичайні побутові речі, позбавлені звичного призначення. Майже ідеальний приклад — «Подарунок» Мана Рея 1921 року. Це звичайна праска, до підошви якої прикріплено цвяхи. Форма знайома, але користуватися річчю за призначенням уже неможливо: побутовий предмет перетворено на знаряддя руйнування.

Ман Рей — художник, фотограф, кінорежисер і один із головних експериментаторів авангарду XX століття
Ман Рей, Подарунок
Ман Рей, Скляні сльози
Ман Рей, Скрипка Енгра
Ман Рей, Чорне та біле
Ман Рей, Поцілунок
Ман Рей, Мінотавр
Ман Рей, Портрет з рамою

Через сто років схожий механізм зміни художньої мови можна побачити в українському мистецтві війни. Але не тому, що українські художники продовжують традиції дадаїзму — історичні обставини, естетика й завдання в них зовсім різні. Просто війна знову змінює сенс і призначення звичних нам речей.

Так, у мирному житті вікно має пропускати світло, але під час війни, як ми усі, на жаль, вже добре знаємо, вікна заклеюють навхрест. Дар’я Кольцова у «Теорії захисту» перетворює цей вимушений візерунок на художній образ. Орнамент виникає вже не заради краси, а для того, щоб уламки скла від вибухової хвилі не травмували людину.

Жанна Кадирова, серія "Тривога"
Фото: labirynt.com
Жанна Кадирова, серія "Тривога"
Фото: labirynt.com

Жанна Кадирова в серії «Тривога» бере старі декоративні гобелени з ідилічними будиночками, дітьми й пейзажами та наносить поверх слова «Повітряна тривога». Мисткині не потрібно зображувати саму ракету: достатньо сигналу, після якого цілком звичайне життя миттєво починає жити за іншими правилами. У її ж «Паляниці» хліб — традиційний символ гостинності, перетворюється на знак спротиву. Після російського вторгнення слово «паляниця» стало своєрідним мовним паролем: за його вимовою українці нерідко відрізняли своїх від росіян. Кадирова знаходить у закарпатській річці камені, схожі на буханці, й перетворює їх на кам’яні паляниці. Хліб, яким заведено зустрічати гостей, стає символом відмови прийняти непроханого гостя.

Леся Хоменко показує інший зсув у самій функції зображення. На фото українських військових доводиться приховувати обличчя, зброю та деталі місцевості, бо необроблене фото може видати ворогу зайві деталі. Війна змінює саму функцію фотографії: зображення, яке має показувати, змушене приховувати.

Робота Дар'ї Кольцової "Теорія захисту" включає інсталяції, перформанси та відео
Фото: aspeninstitutekyiv.org

Так вимальовується важлива закономірність. Війна змінює значення звичних нам речей швидше, ніж мистецтво встигає вигадати для неї нові символи. Тому художники використовують уже наявну мову — вікно, хліб, фотографію тощо, і показують, як війна радикально змінює сенс повсякденного світу.

Перша світова змусила покоління Мана Рея поставити під сумнів нормальність світу, який називав себе розумним. Російська війна змушує українських художників показувати, як логіка війни поступово проникає в цілком буденне життя. І в цьому, можливо, полягає зв’язок між цими двома поколіннями художників: коли здоровий глузд перестає адекватно описувати людський досвід, мистецтву доводиться порушувати власні правила, щоб точніше передати зламану реальність.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.