Брат біля воріт. Як Україна може використовувати статус партнера НАТО у протистоянні з Путіним
До українського кордону і в окупований Крим Росія стягує війська. Фокус з'ясовував, чи справді Путін готується до повномасштабної війни з Україною.
"У Донецьку і Луганську, а також на російських федеральних телеканалах активно розкручується міф про те, що Збройні сили України можуть воювати навіть з дітьми, — говорить Фокусу один з блогерів, довгий час знаходиться по іншу сторону лінії розмежування і з 2014 року стежить за ситуацією на окупованих територіях. — Так росіяни шукають якийсь вагомий, у їх розумінні, привід для проведення військової операції — локальної або широкомасштабної, і заради неї вони готові максимально згущувати фарби".
Блогер згадує недавню історію про те, як в селищі Олександрівське Донецької області загинув пʼятирічний хлопчик. Російські журналісти звинуватили у його смерті українських військових, мовляв, вони запустили безпілотник з боєприпасом, який вбив малюка. Незабаром стало очевидно, що версія про причетність української армії до трагедії абсурдна: Олександрівське — в глибокому тилу бойовиків, українські безпілотники так далеко не літають, а снаряд, від розриву якого загинув хлопчик, зберігався у дворі його діда.
Путін навряд відмовиться від своїх агресивних планів, може лише скоригувати їх. У 2014-му він набагато більше враховував міжнародний статус, нині демонструє, що санкцій не боїться
Це не єдина за останні тижні новина про смерть мирного жителя в ОРДЛО. Нещодавно тамтешні ЗМІ писали, що "український снайпер убив пенсіонера, який годував курей".
"Однозначно чекаємо ще "прильоту" по цивільним, можливо, журналісту, громадянину РФ, і, можливо, напередодні великодніх свят. До того ж трагедію можуть зафіксувати на відео. Росіяни в історію про вбивство дитини вклали багато ресурсів, але вона не спрацювала так голосно, як у 2014-му про "розпʼятого хлопчика". Отже, привід для військової операції недостатній. У росіян істерика", — говорить блогер. Ця істерика помітна по картинкам на російському ТБ — у випусках новин половина ефірного часу присвячена ситуації в Україні: як і у 2014-му, там знову говорять про "хунту", "нацистів", "військових злочинців" і закликають захистити "народ Донбасу" .
"Брат" біля воріт
У березні в Південному військовому окрузі (уздовж кордону з Україною) Росія влаштувала локальні військові навчання. Кілька тижнів тому завершила їх, але війська в місця постійної дислокації не зводить. Про це говорять розслідувачі проекту Conflict Intelligence Team (CIT). В останні кілька тижнів соцмережі заполонили повідомлення про те, що російських контрактників відправляють "на Україну". Найбільший інтерес представляє польовий табір на південь від Воронежа, за 250 км від кордону з Україною. За свідченнями місцевих жителів, ціле поле довжиною 3-4 км заповнене технікою. Також там розгорнули польові кухню та госпіталь.
Днями туди підʼїхали британські журналісти телеканалу Sky News і помітили, що багато військових машини марковані кодом на номерах "76". Це означає їх приналежність до Центрального військового округу, тобто напередодні техніка подолала дистанцію більше 1 тис. км. Крім того, в CIT кажуть, що військові машини дислокуються і біля самого кордону з Україною, в районі міста Острогозька Воронезької області. Там знаходиться техніка, яку зазвичай використовує спецназ. Примітно також, що танки і артилерія стоять не на підступах до ОРДЛО, а в районах, близьких до підконтрольних Україні територіям.
Washington Post: "Нове російське вторгнення не тільки завдасть нового удару по молодій демократії, але і дестабілізує світовий порядок"
Неспокійно і в Криму. У березні півострів став військовим полігоном — Росія піднімала авіацію, в Чорне море виводила субмарини. За даними волонтерської спільноти InformNapalm, на півострів перекидають 38-му російську гвардійську бригаду управління.
"Вона цікава тим, що складається з батальйону управління і декількох батальйонів звʼязку. Серед її завдань — налагодження звʼязку у військово-польових умовах, а також посадка літаків з групами десантників і установка навігації авіаційної техніки", — говорить волонтер Роман Бурко. Крім того, у Феодосію передислокують 56-ту повітряно-десантну бригаду, там вже перебувають 126-та мотострілецька бригада берегової оборони та 810-та бригада морської піхоти.
"Чорноморський флот потужно нарощений крилатими ракетами — порівняно з 2014 роком їх кількість зросла у пʼять разів, вони на фрегатах і малих ракетних катерах, а також на підводних човнах, — деталізує Павло Лакійчук, керівник безпеки програм Центру глобалістики "Стратегія XXI". — ці ракети можуть застосовуватися не тільки по надводних цілях, але і по берегових обʼєктах. Тобто ми повинні бути готові до протиракетної оборони. Якщо станеться гаряча фаза російського наступу, то будуть застосовані не тільки Іскандери або точки-У зі східного напрямку, але і з півдня може бути завдано серйозного удару крилатими ракетами".
Росія створює видимість масового наступу, тому дозволяє кожному охочому знімати на фото і відео ешелони і табори — раніше подібні дії припинялися відкриттям кримінальних справ. Однак експерти кажуть, що хоч РФ зосередила на кордоні з Україною справді значні сили, їх недостатньо для широкомасштабної операції. Йдеться про 15-28 тис. йосійських військових, тоді як для вторгнення необхідно приблизно у десять разів більше. Проте навіть цих сил може вистачити для проведення локальної операції.
"Президентська перевірка, що відбулася у березні, можливо, не така красива і масштабна, але за формою проведення найбільш бойова, небезпечна, ніж стратегічні навчання, заплановані на вересень 2021-го, — продовжує Лакійчук. — Україні необхідно бути уважною. Путін навряд відмовиться від своїх агресивних планів, може лише скорегувати їх. У 2014-му він набагато більше враховував міжнародний статус, нині демонструє, що санкцій не боїться".
Сили України
"З неофіційних джерел можу сказати, що Україна почала реалізовувати план Б. Він стосується оборони на випадок наступу з окупованих територій, зокрема Криму. Для цього на другу і третю лінії перекидають артилеристські системи та засоби вогневого ураження, — пояснює Михайло Жирохов, військовий експерт. — Наша армія розуміє, що на масштабні бойові дії сьогодні вона не здатна. Таких можливостей, як у азербайджанців, які за 15 років влили кілька сотень мільярдів доларів у свої війська, в українців немає. Навіть на локальну операцію — вийти на державний кордон — сил теж немає. На фронті недавно пройшла звичайна ротація".
Так, наприклад, на місце 17-ї окремої танкової бригади поставили 1-шу, а 10-та гірничо-штурмова змінила морпіхів.
"Якби розглядали варіант наступу, не було б сенсу знімати підрозділи з фронту і відправляти в тил", — зауважує Жирохов.
З одного боку, Росія значно перевершує в силах, видах озброєння і військовій техніці, з іншого — Україна має свої сильні сторони. Наші військові більше мотивовані — захищають свою країну, є резерв з досвідом бойових дій, підтримка суспільства, наявність численних, нехай і не найновіших, систем озброєння. ЗСУ можуть довго і досить ефективно чинити опір у разі гарантій безпеки НАТО у повітрі та створення безпольотної зони для російської авіації.
"Хоча це не означає, що Україна не готується відбивати удари з повітря. Судячи з навчань нашої авіації та сил повітряної оборони, які відбулися недавно, ми до них готуємося", — зазначає Лакійчук.
НАТО допоможе
Тим часом міжнародні партнери демонструють Росії, що Україна не самотня. Днями США повідомили Туреччину про те, що через Босфор у Чорне море можуть увійти два американські військові кораблі. CNN з посиланням на неназваного чиновника оборонного відомства США повідомляє, що таким чином Вашингтон може демонструвати підтримку Україні.
РФ створює видимість масового наступу, але експерти кажуть: недостатньо сил для широкомасштабної операції
Справді, НАТО і США всіляко застерігають Росію від ескалації. Судячи з дій американської та британської розвідувальної авіації, Причорноморʼя та Схід України — у сфері їх інтересів.
"Але така підтримка швидше неформальна. Воювати за Україну, яка не входить в Альянс, ніхто не буде. У функції НАТО не входить захист третіх країн. Про це йдеться у Північноатлантичному договорі. Навіть коли турки зчепилися з росіянами в Сирії, НАТО не посилювало обороноздатність Туреччини, — каже Жирохов. — Що ж стосується ситуації в Україні, то, з одного боку, президент Володимир Зеленський розмовляє з генсеком НАТО Єнсом Столтенбергом, а міністр оборони України Андрій Таран — з міністром оборони США Ллойдом Остіном. З іншого — незрозуміло, про що. Як може виглядати реальна американська допомога, ми бачили на прикладі джавелінів. Ці ракети для обороноздатності України некритичні, але поставки були обіцяні і зроблені офіційно, щоб росіяни бачили. Поки ж міжнародні партнери демонструють не тільки підтримку, але впевненість, що ситуація некритична: війна завтра не почнеться, інакше реакція була б більш різкою".
При цьому експерти наполягають: Україні необхідно активніше користуватися статусом партнера НАТО з розширеними можливостями — брати участь у плануванні операцій Альянсу, отримувати консультації, обмінюватися розвідінформацією та посилювати співпрацю з підтримки безпеки у акваторії Чорного моря. При цьому не забувати: НАТО — це не просто великі збройні сили, а група держав, що має політичний вплив, зокрема на господаря Кремля.
Тест для Байдена
Дії Росії можна розглядати не тільки як підготовку до широкомасштабної операції, але як інформаційно-психологічну атаку з метою тиску на Захід, зокрема нову адміністрацію президента США Джо Байдена.
"Сьогодні Путін, посилюючи напругу, намагається вирішити комплекс завдань. Як внутрішніх (економічних, придушення протестних настроїв через арешт Олексія Навального), так і зовнішніх. Один з головних партнерів Путіна в Європі Ангела Меркель роздратована тим, як він поводиться зі своїм політичним опонентом. Путін намагається за допомогою Донбасу відвернути увагу від цієї проблеми. Крім того, новий президент США поводиться явно гірше, ніж очікував президент РФ, — намагається вибудувати нову комунікацію з ЄС, зʼясувати, хто втручався в американські вибори, називає російського президента вбивцею", — говорить Олексій Мельник, співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова.
Також США загрожує Росії новими санкціями. Про них пише The Washington Post. Видання наполягає: "Нове російське вторгнення не тільки завдасть нового удару по молодій демократії, але і дестабілізує світовий порядок". Якщо це станеться, то Китай, наприклад, може спробувати захопити Тайвань, який вважає своєю провінцією. Путін же, відчувши смак перемог, здатний піти на країни Балтії — члени НАТО. Тоді на їх захист повинен буде стати Альянс.
У той же час реакція самої України на дії Росії недостатньо різка.
"Незрозуміло, як можна комбінувати військовий призов без мобілізації оперативного резерву першої черги і з заявами про тривале стійке перемирʼя на фронті. Треба визначитися: або Україна йде на поступки, або готуємося обороняти свої рубежі, — вважає Марія Кучеренко, аналітик Центру дослідження громадянського суспільства. — Путін підвищує і підвищуватиме градус на всіх фронтах, а Україна робитиме вигляд, що шукає виходи з глухого кута? Юлія Мендель сказала, що Володимир Зеленський просив розмову з Путіним, але в Кремлі прохання не помітили. Це ж класична гебешна тактика: ми все заперечуємо, а коли буде вигідно, то погодимося, але на наших умовах".
Бонуси для Путіна
Росія не заперечує, що переміщує війська на своїй території і в окупованому Криму, але наполягає: це не повинно турбувати інші держави, мовляв, нікому не загрожуємо, охороняємо свої рубежі. Як вона вміє "охороняти", весь світ бачив у 2008 році в Грузії, коли за два місяці до вторгнення РФ проводила широкомасштабні навчання біля її кордонів і не вивела війська. А у 2014-му напередодні проведення Олімпіади в Сочі РФ перегруповувала підрозділи нібито для забезпечення безпеки ігор, але у підсумку напала на Україну і анексувала Крим.
Питання, чи буде Росія тепер, у 2021-му, офіційно визнавати "ЛДНР" і захищати там нібито своїх громадян. На 21 квітня Кремль анонсував виступ Путіна з посланням до федеральних зборів.
"Зазвичай це пафосний виступ у величезному залі: в першому ряду — патріарх Кирило, на екрані — крилаті ракети. Але цього разу розмова може піти про ОРДЛО і визнання його як окремого субʼєкта РФ", — припускає Кучеренко. Насторожує, що голова Ради Федерації РФ Валентина Матвієнко вже заявила: "До реалізації деяких доручень потрібно буде приступити швидко — вони зажадають роботи законодавців". Можливо, це буде питання застосування російської армії закордоном.
Незважаючи на те що Путін лякає і торгується, на цьому етапі міжнародні та військові експерти виключають масштабне вторгнення в Україну, хоча і говорять про локальні загострення.
Причин для можливих локальних спецоперацій кілька.
- Перша — бажання офіційно встановити контроль над ОРДЛО з метою пробити сухопутний коридор до Криму, який Москва повертати не збирається.
- Друга — влаштувати гаряче протистояння з українською армією заради тиску на політичне керівництво України, щоб погодилося на мир за всяку ціну та інтегрувало в Україні ОРДЛО як чужорідне тіло, проросійський анклав, у якому вже проживає 500 тис. власників російських паспортів.
- Третя — перемогти "хунту" і підняти авторитет Путіна в РФ. Не треба забувати, що у 2014-му анексію Криму російські громадяни підтримали, а зараз репортажами ЗМІ про вбитого хлопчика їх налаштовують на "операцію з порятунку народу Донбасу".