Небезпечна іграшка Зеленського. Як РНБО перетворилася на активний політичний інструмент президента

Лютий цього року запам'ятався резонансними рішеннями Ради національної безпеки і оборони (РНБО): за її рішенням без суду і слідства заблоковані три українські телеканали, які належать народному депутату від "Опозиційної платформи — За життя" Тарасу Козаку, заморожені інші його активи. Тоді прийняття таких заходів влада пояснила застосуванням закону про санкції, що дозволяє вводити обмеження щодо компаній і осіб, яких підозрюють у причетності до терористичної діяльності.

З того моменту до списку санкцій РНБО потрапили десятки нинішніх і колишніх українських чиновників, політиків, бізнесменів, а саме відомство перетворилося на дієвий інструмент президента Володимира Зеленського, за допомогою якого без зайвої бюрократії можна приймати політичні рішення. Не в останню чергу — для підняття свого рейтингу.

Кадровий відстійник або паралельний уряд

Конституція України говорить, що РНБО — це координаційний орган, який контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони. На чолі відомства стоїть президент. Він формує персональний склад РНБО, куди входять прем'єр-міністр, міністр оборони, голова Служби безпеки України (СБУ), міністр внутрішніх справ, міністр закордонних справ, інші представники центральних органів виконавчої влади та інші особи на розсуд гаранта.

Золотий вік РНБО припав на перші роки після його створення в 1996-му при секретарі відомства Володимиру Горбуліну. Про це Фокусу каже політолог Володимир Фесенко. За його словами, Горбулін був близьким другом тодішнього президента Леоніда Кучми і виступав противагою Адміністрації президента (АП) та іншим сильним персонам в особі прем'єр-міністра, голови СБУ, Міноборони, МВС.

"Горбулін НЕ випинав себе, але був координатором та ідеологом у роботі РНБО, — розповідає Фесенко. — Він вибудовував функціональну модель нацбезпеки, формуючи курс на європейську та євроатлантичну інтеграцію і підтримку балансу між Заходом та Росією".

Третій президент України Віктор Ющенко намагався використовувати РНБО як важіль стримування зростаючого впливу тодішнього прем'єр-міністра Юлії Тимошенко. Для цього на короткий період секретарем відомства став Петро Порошенко.

"Радбез використовували як паралельний уряд. Коли президенту не хотілося вирішувати щось через прем'єра і Кабмін, він робив це через РНБО", — згадує в розмові з Фокусом Богдан Бондаренко, який спеціалізується на конституційному праві. У результаті амбіції Порошенка і постійні конфлікти президента з Тимошенко призвели до відставки обох.

Але в політичному середовищі Радбез все ж вважається місцем заслання, "кадровим відстійником" для колишніх високопоставлених чиновників. Наприклад, Віктор Янукович у таку "подорож" одного разу відправив колишнього віце-прем'єра Андрія Клюєва, який у той момент конкурував із Сергієм Льовочкіним за право керувати Адміністрацією президента.

Спірний механізм санкцій

Особливо яскраво значимість Радбезу зросла за п'ятого президента Петра Порошенка. Це сталося після того, як у 2014-му президент підписав закон, що дозволяє використовувати механізм введення економічних та інших санкцій щодо громадян, діяльність яких становить небезпеку національним інтересам України. Серед найбільш резонансних рішень РНБО часів Порошенка — блокування роботи російських інтернет-компаній на території України, у тому числі пошуковика "Яндекс", соцмереж "ВКонтакте" й "Однокласники".

Юристи вважають, що закон про санкції не бездоганний. Незважаючи на те, що прямо він не передбачає можливості введення санкцій проти українських громадян (у такому випадку велика ймовірність, що документ визнали б неконституційним), у ньому є розмите формулювання, що дозволяє це робити: "Санкції можуть застосовуватися щодо суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність".

"В Україні діяла презумпція невинності, — каже адвокат Кравець. — Наразі ж замість того щоб доводити чиюсь провину в рамках кримінального провадження, команда президента Зеленського блокує й оголошує на всю країну офіційними указами президента тих чи інших фізичних осіб злочинцями".

У більшості випадків санкції РНБО вводяться на підставі секретних пояснювальних записок СБУ. З цієї причини успішно опротестувати рішення Радбезу в суді надзвичайно важко, адже багато секретних матеріалів справи не підлягають розголошенню. Через це підсанкційна особа роками і часто безрезультатно веде судову тяганину, намагаючись зрозуміти, що лягло в основу звинувачень. Увесь цей час у людини, щодо якої введено санкції, немає можливості платити податки, отримувати зарплату, розпоряджатися своїм майном.

Надповноваження РНБО

Причин, через які Зеленський посилив позиції РНБО, безліч. Серед них політологи, з якими поспілкувався Фокус, зазначають падіння рейтингу президента, ускладнення соціально-економічної ситуації в країні і навіть те, що деякі важливі люди в оточенні голови держави стали сприймати його як слабкого гравця. Щоб це виправити, президентська команда шукала механізм, що різко посилить вплив і статус свого патрона. Ним стали санкції — спірний з точки зору правової чистоти механізм, але адекватний зі сторони психології та темпераменту Зеленського, який не любить бюрократію і радіє ефектному, швидкому результату.

Перше таке рішення РНБО про персональні санкції щодо народного депутата Козака (за постачання вугілля з ОРДЛО в Україну) і закриття його телеканалів, афілійованих з Віктором Медведчуком, нардепом і кумом російського президента Володимира Путіна, викликало резонанс. Наступні персональні санкції щодо самого Медведчука і його дружини Оксани Марченко розігріли громадськість ще сильніше. Політологи заговорили, що те, що трапилося — удар під дих самому Путіну, а Зеленський тим самим дав відсіч недоброзичливцям, котрі вважають його слабаком.

Далі були санкції і проти колишніх українських чиновників і генералів часів Януковича, які втекли до Росії. Під гарячу руку голови держави потрапили також народні депутати VI скликання ВР, які голосували у 2010 році за Харківські угоди, — за дорученням РНБО Служба безпеки України перевірить обставини того голосування, визначивши, було це держзрадою чи ні.

Лють Радбезу відчув і бізнес. Так, вирішено повернути в держвласність нафтопродуктопровід "ПрикарпатЗахідтранс", підприємство "Мотор Січ", ввести санкції проти ряду російських компаній, серед яких "Росспівробітництво". Під роздачу потрапили і контрабандисти.

Також з ініціативи Володимира Зеленського на базі РНБО відкрили Центр протидії дезінформації. Його керівник Поліна Лисенко запевняє, що відомство не перетвориться на "міністерство пропаганди", але буде боротися з фейковою і провокативною інформацією, у тому числі реагувати на маніпуляції в ЗМІ і виносити з цього приводу пропозиції для РНБО.

Небувала активність Радбезу, за словами Богдана Бондаренка, нагадує роботу радянського політбюро, що приймає рішення, які перебувають у компетенції судової та виконавчої влади.

"Сьогодні, коли я чую коментарі [секретаря РНБО] Олексія Данилова про те, що "ми повернемо все те, що було вкрадено з 1991 року", мені це нагадує розкуркулення. І це страшно", — резюмує Бондаренко. У такому випадку підривається механізм стримувань і противаг гілок влади.

Чекаємо судів

Такої популярності, як у нинішнього секретаря РНБО Данілова, не було ні в кого з його попередників. В останні місяці він став чи не головним ньюзмейкером, хоча про його політичні амбіції говорити складно. Данілов — не найбільш харизматична фігура, до свого призначення в коло політичних важковаговиків не входив. У своїх інтерв'ю він часто підкреслює, що працює на державу, а не на президентську партію.

Питання в тому, чи захоче він закріпити за собою статус самостійного гравця, і якщо так, то чи дадуть йому це зробити. Однозначної відповіді на ці питання немає. Усе буде залежати від того, як довго Володимир Зеленський збирається вирішувати політичні питання через РНБО.

Правомірність дій Радбезу покаже судова практика Верховного Суду, у якому президенту доведеться доводити, що запроваджені ним рішення Радбезу прийняті в рамках закону. З цієї причини політолог Володимир Фесенко радить президенту зменшити обороти і почати підкріплювати рішення РНБО кримінальними провадженнями, розслідуваннями, судами.